1936 р.

Знесення Десятинної церкви

У 1920-х роках Десятинна церква була діючим храмом, а в її бічному приміщенні зберігалася частина знахідок з розкопок навколо храму, здійснених у ХІХ ст. і 1908–1914 роках. Серед них – залишки мозаїк підлоги, керамічні полив’яні плитки, зразки фрескового розпису, у тому числі й частина обличчя з оком, уламки мармуру й пірофіліту, давній дзвін, знайдений ще у ХІХ ст., зразки цегли зі знаком Володимира – тризубом.

З огляду на велике значення Десятинної церкви і навколишньої території, у 1928 році була прийнята постанова ВУЦВК (Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет – найвищий законодавчий, розпорядчий та контролюючий орган державної влади УСРР), за якою припинено культове використання храму, а його будівлю передано Крайовій інспектурі охорони пам’яток культури. У церкві передбачалося створення археологічного музею на основі матеріалів, здобутих під час розкопок довкола Десятинної церкви. Ще раніше, у 1924 році, з Десятинної церкви до Всеукраїнського історичного музею ім. Т.Г. Шевченка було перенесено різьблений пірофілітовий саркофаг, знайдений біля північної стіни храму у ХІХ ст. і повторно відкритий під час розкопок Д.В. Мілєєва початку ХХ ст.

 Початок руйнації Десятинної церкви восени 1936 р.
 Фото з Наукового архіву Інституту археології НАН України: а, б – етапи руйнації

Наміри створення музею в Десятинній церкві не було реалізовано. Тривалий час вважалося, що храм було зруйновано у 1935 році. Ця дата названа в монографії відомого дослідника М.К. Каргера «Древний Киев». У ній повідомляється, що у зв’язку з початком реалізації плану реконструкції столиці радянської України «церковь как памятник, не представлявший художественного значения, была разобрана». Цю інформацію використано в популярному нарисі Тита Геврика «Втрачені архітектурні пам’ятки Києва». Вивчення фотографій археологічних розкопок на Старокиївській горі засвідчило, що розбирання церкви розпочалося восени 1936 року (іл.) та ще на літніх фото розкопок 1937 року видно величезні стоси будматеріалів з розібраної церкви, які не було вивезено. Цеглу з будівлі було використано для потреб нового будівництва в Києві.

Козюба Віталій,
кандидат історичних наук


Література:

Козловська В. Будинок кол. Десятинної церкви – музею // Київ. Провідник / під ред. Ф. Ернста. – Київ, 1930. – С. 343–344.

Каргер М.К. Древний Киев. Очерки по истории материальной культуры древнерусского города. Т. ІІ. Памятники Киевского зодчества Х–ХІІІ вв. – Москва; Ленинград, 1961. – С. 26.

Милецкий А.М., Толочко П.П. Парк-музей «Древний Киев». – Киев, 1989. – С. 123.

Геврик Т. Втрачені архітектурні пам’ятки Києва. Видання 4-те. – Нью-Йорк; Київ, 1991. – С. 22. – (Бібліотека журналу «Пам’ятки України». Кн. 10).

Козюба В. Дослідження Десятинної церкви і прилеглої території у 1936–1939 роках (короткий огляд негативів розкопок з Наукового архіву ІА НАН України) // Opus Mixtum. – Київ, 2015. – № 3. – С. 29, іл. 4, с. 30.


Повернутись до ІСТОРИЧНОЇ ХРОНОЛОГІЇ ЦЕРКВИ БОГОРОДИЦІ ДЕСЯТИННОЇ