Друга половина ХІІІ – XIV століття

Відновлюється життя навколо церкви, про що свідчить знайдений під час розкопок керамічний та нумізматичний матеріал

Про історію Десятинної церкви в період від монгольського завоювання до початку XVII ст. нічого невідомо з писемних джерел, тому основним джерелом для її вивчення є археологічні матеріали з досліджень садиби церкви різних років.

Кераміка є основою датування і головним свідченням заселення цієї території впродовж цих трьох із половиною віків. У мішаних шарах із території самої церкви фрагменти вінець глиняних горщиків другої половини ХІІІ – ХІV ст. представлені в значно меншій кількості, ніж давньоруські, проте їхня частка досить помітна, що свідчить про залюднення даної території в цей час. Особливий інтерес викликає імпортна східна кераміка. Ці матеріали, що походять з розкопок М.К. Каргера 1938–1939 та 1949 років, зберігаються в Національному музеї історії України та в Державному Ермітажі (Росія). Принаймні 8 фрагментів можуть бути віднесені до післямонгольського часу. Дві посудини належать до іранських напівфаянсів кінця ХІІІ – XIV ст. Ще три посудини з кашину – виробництва поволзьких золотоординських центрів XIV ст. Інші три фрагменти напівмайолікових посудин – дві чаші та глечик – можуть бути віднесені до кримського виробництва другої половини ХІІІ – XIV ст. Така кераміка була досить дорогою і навряд чи могла траплятися серед рядової забудови. Отже, якщо присутність простої кухонної масової кераміки вказує на наявність культурного шару вказаного часу і якогось залюднення території біля Десятинної церкви, то знахідки дорогої імпортної кераміки вже дозволяють ставити питання і про ймовірність проживання представників соціальної верхівки на цьому місці в післямонгольський час. Як вважає В. Коваль, після монголо-татарського завоювання східну кераміку на Русь почали привозити представники ординської адміністрації для використання у своєму побуті. У XIV ст. торгівлю полив’яною керамікою з містами Поволжя налагодили північно-східні руські землі, звідки ця кераміка, очевидно, розходилася і в інші руські міста.

У XIV–XV ст. довкола Десятинної церкви на терасах Старокиївської гори існувало поселення, житла якого досліджені в 1960–1980-х роках. Також на цій території знайдено кілька монет цього часу.


Джерела та література

Залеська В., Іванов О., Рябцева С. Кераміка // Церква Богородиці Десятинна в Києві. До 1000-ліття освячення. – Київ,1996. – С. 202–203.

Івакін Г.Ю. Історичний розвиток Києва ХІІІ – середини XVI  т. – Київ, 1996. – C. 116–119.

Коваль В.Ю. Керамика Востока на Руси IX–XVII века. – Москва, 2010. – С. 63, 77, 90, 93, 100, 130, 132, 202–203.

Козубовский Г.А. Находки монет XIV–XV ст. на территории Киева. – Киев, 1991. – С. 3, 23, 25.

Макарова Т.И. Поливная посуда: Из истории керамического импорта и производства древней Руси. – Москва, 1967. – С. 11, 63. – № 43.

Попельницька О. Десятинна церква та її довкілля у XV–XVIII ст. за писемними, картографічними та археологічними джерелами (історико-топографічний нарис) // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. – Київ, 2006. – Чис. 13. – Ч. 2. – С. 4–36.

Стрельник М. Керамічні вироби з колекції «Десятинна церква» у збірці НМІУ // Церква Богородиці Десятинна в Києві. До 1000-ліття освячення. – Київ,1996. – С. 94, 179, 181. – № 18.

Харламов В.А., Сыромятников А.К. Археологический комплекс XV в. из раскопок на Старокиевской горе // Архитектурно-археологические исследования в Киеве и Киево-Печерской лавре. – Киев, 1995. – С. 131–142.

Чміль Л. Побутова кераміка післямонгольського часу із садиби Десятинної церкви // Opus Mixtum. – 2013. – № 1. – С. 58–65. 


Повернутись до ІСТОРИЧНОЇ ХРОНОЛОГІЇ ЦЕРКВИ БОГОРОДИЦІ ДЕСЯТИННОЇ