Жовтень 1078 р.

У церкві в мармуровому саркофазі поховано великого київського князя Ізяслава Ярославича, вбитого в битві на Нежатиній ниві

У 1078 році в Десятинній церкві було поховано великого князя київського Ізяслава Ярославича, cина Ярослава Мудрого. Цього року він, переживши вигнання і смерть брата Святослава Ярославича, знову сів на київському престолі. У згоді з братом Всеволодом вони позбавили княжінь своїх небожів на користь власних синів. Князі-ізгої Олег Святославич і Борис В'ячеславич вважали себе обділеними старшими Ярославичами. Боротьба спалахнула навколо Чернігова, спадщини Олега Святославича, у якому на час конфлікту сидів Всеволод Ярославич. Підтримувані тмутороканським князем Романом Святославичем, Олег і Борис уклали союз із половцями й рушили на Русь. Розбитий у битві на р. Сожиці, Всеволод Ярославич поспішив до Києва, де закликав свого брата великого князя київського Ізяслава Ярославича допомогти у війні. Ізяслав відгукнувся на прохання молодшого брата допомогти. У вересні-жовтні того ж року Ізяслав разом зі своїм сином Ярополком, Всеволодом Ярославичем і небожем Володимиром Всеволодовичем Мономахом штурмували Чернігів. Довідавшись, що війська Олега і Бориса йдуть на підмогу чернігівцям, Ярославичі припинили штурм міста і рушили на супротивника. 3 жовтня 1078 року відбулася битва на Нежатиній ниві, у якій київські війська здобули перемогу. Ізяслав, що бився пішим, отримав смертельне поранення в плече й загинув на місці бою.

Після битви тіло князя відправили на човнах Десною до Києва. Човни пристали до берега на північ від міста. Віддати шану Ізяславу прийшли кияни, священики та чорноризці. Загиблого київського князя за давнім звичаєм поклали на сани і повезли від Дніпра до самого міста під плач і голосіння поховальної процесії, у якій брав участь син загиблого, Ярополк, разом зі своїми дружинниками. На Старокиївській горі тіло князя Ізяслава внесли до церкви святої Богородиці Десятинної і урочисто поховали в саркофазі: «Уложиша и в раку камяну и мороморяну». Літописна згадка про конструкцію саркофагу є приводом до різних думок і досліджень щодо цього питання. Мармуровим він міг бути названий за традицією, як показник княжого статусу, або ж саркофаг Ізяслава був збірним, з комбінуванням матеріалів. Мармуровою в ньому могла бути фасадна стінка чи віко, що й дало підставу літописцю зробити уточнення.​


 Радзивіллівський літопис. Мініатюри «Загибель Ізяслава Ярославича» та «Привезення труни з тілом Ізяслава на човнах до Києва»

Джерела та література

Архипова Є. Саркофаг князя Володимира Cвятославича: історія пошуків і атрибуція // Opus mixtum. – 2015. – № 3– С. 7– 26.

Луценко Р. Остання путь Ізяслава Ярославича // Opus mixtum. – 2016. – № 4. – С. 139–145.

Полное собрание русских летописей. – Санкт-Петербург, 1908. – Т. 2: Ипатьевская летопись. – 2-е изд.


Повернутись до ІСТОРИЧНОЇ ХРОНОЛОГІЇ ЦЕРКВИ БОГОРОДИЦІ ДЕСЯТИННОЇ