Сховище | Музей історії Десятинної церкви

Сховище ХІ–ХІІІ ст.

Вертикальна камера-колодязь майже квадратної форми в розрізі була розташована в західній частині центрального нефа.
Розмір камери приблизно 1,6 × 1,5 м, глибина – 4,5 м від рівня давньої підлоги церкви.
Стінки схрону на глибині приблизно 2 м мали сліди обпалення. По боках «тайник» мав дві досить великі ніші.
Вірогідно, у ХІ–ХІІІ ст. його використовували, як сховище, у якому, у разі ворожих нападів, зберігали найцінніші речі.
Уперше був відкритий 1939 р. під час археологічних розкопок М. Каргера.
У схроні було знайдено кістяки різного ступеня збереженості: п’ятьох дорослих людей та підлітка, а також кістяки двох 2 собак, фрагменти кісток інших свійських тварин. Імовірно, через деякий час після монголо-татарської навали «схрон» перетворився на братську могилу для тих, хто загинув під час руйнування Десятинної церкви у 1240 р.

Джерела:

1. Івакін Г.Ю., Манігда О.В., Іоаннісян О.М., Йолшин Д.Д., Зикін П.П., Лукомський Ю.В. Архітектурно-археологічні дослідження Десятинної церкви 2007 р. // Археологічні дослідження в Україні 2006–2007 рр. – Київ, 2009. – С. 127–132.
2. Козюба В.К. Перспективи музеєфікації нерухомих об’єктів на території Десятинної церкви // Opus Mixtum. – 2013. – № 1. – С. 33–36.
3. Комар О., Козюба В. Братські могили 1240–1241 років біля Десятинної церкви // Opus mixtum. – 2016. – № 4. – С. 122–138.

Сховище ХІ–ХІІІ ст.

Сховище
ХІ–ХІІІ ст.