Залишки монументальної споруди були відкриті у 1970–1972 рр. розкопками В.К. Гончарова та П.П. Толочка. Додатково досліджені В.O. Харламовим у 1981–1982 рр.
Під час дослідження було виявлено два відрізки фундаментів: з півночі (4 × 1,5 м) та півдня (3,5 × 1,5 м). Фундаменти заввишки 50–60 см мали панцирну конструкцію та були змуровані з валунів червоного й сірого каменю (граніт, кварцит, пірофілітовий сланець) на глиняному розчині та забутовані камінням, уламками плінфи, черепиці, шлаків тощо.
Серед матеріалів оздоблення було знайдено фрагмент мармурової капітелі та капітель або базу з пірофілітового сланцю, багато фрагментів фресок та керамічних полив'яних плиток.
Перші дослідники датували будівлю не пізніше 945 р., та пов’язували з правлінням княгині Ольги.
Сучасний аналіз будівельної традиції та матеріалів дає підстави вважати, що на цьому місті існувало дві різночасові споруди, або споруда збудована не раніше ХІІ ст.
На наш час визначити зовнішній вигляд, конструкцію та призначення цієї споруди неможливо.