Доповідь кандидата історичних наук Олексія Комара

Submitted by admin on Sun, 12/07/2014 - 14:06

2 грудня 2014 року в конференц-залі Музею історії Десятинної церкви провідний науковий співробітник Науково-дослідного відділу історико-археологічних досліджень, кандидат історичних наук Олексій Вікторович Комар прочитав наукову доповідь «До проблеми метрології плану Десятинної церкви».

«Метрологічний» напрям у дослідженні Десятинної церкви започаткував К. Афанасьєв. Використавши план М. Каргера та розроблену авторську систему пропорційності давньоруських храмів, дослідник дійшов висновку, що в основі побудови плану давньоруських церков лежав модуль, кратний діаметру підкупольного простору або ширині підкупольного квадрата, визначеного для Десятинної церкви у 7,7 м, або 25 візантійських футів (по 30,8 см). Згодом було запропоновано серію інших метрологічних підходів (І.. Шевельов, І.С. Красовський, В. Ларіонов та М. Городова), які, опираючись на все той же заведений план Десятинної церкви М. Каргера, давали різні значення метрологічної одиниці, покладеної в основу плану храму.

За результатами досліджень 2005–2011 років Київської архітектурно-археологічної експедиції Інституту археології НАН України та Архітектурно-археологічної експедиції Державного Ермітажу було створено практично повний сучасний обмірний план решток храму, зведений із кресленнями попередніх розкопок у тих частинах, де залишки церкви нині втрачені або недоступні для дослідження. Натурні спостереження за характером відхилень ровів та фундаментів під час розкопок Десятинної церкви 2005–2011 років привели автора до переконання, що при розмітці фундаментних ровів галерей будівельники керувалися планом, що передбачав постійну перевірку дальніх діагоналей, здійснити яку на практиці було неможливо через уже зведене тринефне ядро храму. Такий план міг бути складений на основі квадратури – прийому візантійських архітекторів, який передбачав створення модульної сітки з подальшим розташуванням конструктивних елементів на вершинах квадратів або в місцях перетину діагоналей, утворених їх сторонами.

У результаті емпіричного підбору було вибрано 5 можливих варіантів модульних сіток, які відповідали завданню окреслити одночасно підкупольний квадрат та головні осі стін храму. З них модуль 4 точно відповідає візантійській «геометричній» оргії в 108 дактилів (210,8 см), а модуль М5 – «імператорській» оргії в 111 дактилів (216,66 см); інші модулі пропорційно становлять: М1 = 112,43 см; М2 = 168,64 см; М3 = 180,69 см. Загальний проектний розмір фундаментів храму разом з апсидним котлованом мав становити 16 х 20 «геометричних» оргій; внутрішній простір храму по центральній осі – 18 оргій, по лінії галерей – 16 оргій.  

Основні пропорції храму могли вираховуватися зодчими за допомогою особливої квадратури типу «вавилону», а потім переносилися в реальні розміри за допомогою шнура, модульного еталона та методу побудови трикутників з піфагорових трійок чисел. Первісний симетричний проект на базі квадратури та модуля 1, цілком вірогідно, складений константинопольським архітектором, уже в ході його реалізації провінційними майстрами був відкоректований і розбитий на два етапи будівництва з використанням модулів 2 та 4, що повністю звело нанівець усі переваги квадратурного плану.

Метрологічна реконструкція плану Десятинної церкви К. Афанасьєва

Квадратура в планах візантійських храмів

Квадратура плану Десятинної церкви на базі сітки з модулем 1 (112,43 см)

Креслення «вавилону» на черепиці Х ст. з Тамані

Категорию: