Доповідь провідного наукового співробітника МІДЦ Владислава Дятлова

Submitted by admin on Thu, 02/26/2015 - 16:42

24 лютого 2015 року, у рамках засідання Науково-дослідного відділу історико-археологічних досліджень, провідний науковий співробітник Владислав Дятлов виголосив доповідь «Оновлення архітектурних ансамблів старовинних монастирів України: здобутки і втрати».

Актуальність дослідження полягає в тому, що висновки з нього можуть бути корисними в контексті дискусії навколо впорядкування території Десятинної церкви – найдавнішої мурованої церковної споруди на теренах континентальної України.

Складовою суспільного життя України 1991–2013 років був релігійний «ренесанс», який став можливим після зміни радянським урядом М. Горбачова політики щодо віруючих у 1988 році. Однією з характерних рис цього «ренесансу» є поновлення занедбаних церковних споруд, зокрема архітектурних ансамблів старовинних монастирів.

Як в імперські та радянські часи, так і в пострадянській Україні продовжено вдосконалення законодавчих норм з охорони пам’яток та вибіркову реставрацію окремих споруд і архітектурних ансамблів, але загальний стан пам’яткоохоронної сфери в державі залишає бажати кращого, а варіативність форматів оновлення історичних церковних споруд є ширшою за ту, яка передбачена чинним законодавством.

Доповідач розглянув 12 оновлених упродовж 1991–2013 років архітектурних ансамблів відомих старовинних українських монастирів, систематизуючи деякі спостереження щодо варіантів їх оновлення. Ідеться про Мукачівський, Межиріцький, Зимненський, Феофаніївський, Іонінський, Церковщинський, Золотоверхий, Єлецький, Китаївський, Голосіївський, Софроніївський монастирі та Святогірську лавру.

Розглянуті приклади свідчать про те, що за умов відсутності в Україні ефективної роботи пам’яткоохоронних установ на долю відновлюваних архітектурних ансамблів старовинних монастирів впливають рівень контролю держави за відповідними роботами та схильність або несхильність конкретних релігійних громад орієнтуватися на історичне минуле ансамблів. Водночас нові риси у відновлювальних ансамблях, на думку автора, не в усіх випадках слід розглядати як «порушення» та «спотворення»: як не є, вони вже стали ознакою новітньої історичної доби, віддзеркалюють її настрої та проблеми, подекуди є більш-менш вдалими творчими знахідками, а подекуди мають стати закликом для поліпшення стану вітчизняної пам’яткоохоронної справи в майбутньому.

Зимненський монастир у наші дні

Зимненський монастир на гравюрі ХІХ ст.

Гіпотетична реконструкція Успенського собору Зимненського монастиря за Г. Логвином

Категорию: