|
28 квітня 2015 року в залі засідань Музею історії Десятинної церкви співробітники Науково-дослідного відділу історико-археологічних досліджень Наталя Хамайко та Олена Журухіна виголосили наукову доповідь «Урочище Гончари-Кожум’яки в давньому Києві (нові дослідження)». Доповідь присвячено археологічним дослідженням в історичних урочищах Києва, що мають назви Гончарі та Кожум’яки. Природний ландшафт урочищ, розташованих у балках між відрогами київських гір, забезпечував усе необхідне для налагодження тут виробництва кераміки та вичинки шкур. Облаштовані майстерні були відокремлені від житлових кварталів і забезпечені водою, яку набирали з місцевих ручаїв. Впродовж 2002–2007 років тут відбувався археологічний нагляд за земельними роботами під час будівництва. За необхідності проводилися польові дослідження, завдяки яким було виявлено 8 гончарних горнів. Усі вони належать до традиційних округлих у плані печей, складених із сирцевої цегли. Топкова камера розділена навпіл козлом, у черені містяться підпрямокутні продухи для гарячого повітря. Супутні знахідки з кераміки показують, що вони функціонували наприкінці XVII–XVIIІ ст. Неподалік було виявлено також склад готової керамічної продукції, серед якої привертає увагу партія цілих керамічних світильників. Ручаї, що протікали згаданими урочищами, живилися численними джерелами, що витікали з гір. Особливо насичені ними були схили гори Кудрявиці. У південно-східному її схилі було зафіксовано водовідвідну цегляну споруду ХІХ ст. Дослідження засвідчили, що раніше вона була дерев’яною. |
