Інтерв’ю в.о. директора Музею історії Десятинної церкви Наталії Писаренко тижневику Союзу українців у Великобританії «Українська Думка»

Submitted by admin on Wed, 02/10/2016 - 12:05

Християнська святиня держави Музей історії Десятинної церкви в Києві

Церква Пресвятої Богородиці (Десятинна) – найдавніша пам’ятка мурованої архітектури Русі, «знаної і відомої у всіх частинах світу» (за висловом Іларіона, ХІ ст.), символ її цивілізаційного вибору, який визначив майбутнє України ще тисячу років тому.

Хрещення Русі 988 року сприяло зміцненню держави та її міжнародного авторитету, розвитку писемності, літератури, архітектури й мистецтва. У цьому процесі важко переоцінити історичну роль Першохраму Києва. Тому у 2009 році постановою Кабміну України цю пам’ятку включено до Переліку об’єктів культурної спадщини національного значення. А з метою музеєфікації залишків церкви наказом Міністерства культури України у 2012 році було створено Музей історії Десятинної церкви. Про історію пам’ятки і роботу Музею розповідає для «УД» його директор Наталія Писаренко. 

Коли і як збудовано церкву і звідки походить її назва?

— Церква збудована 996 року «майстрами з Грек», яких Володимир запросив із Візантії. Впродовж століть вона була духовним і культурним центром, головною християнською святинею держави. На її утримання Володимир виділив десяту частину князівських прибутків – десятину, звідки й походить її назва. «Се даю церкви сей святей Богородице от имения своего и от моих град десятую часть» («Повість минулих літ»). У церкві знаходилися шановані християнські святині, зберігалися мощі священномученика Клімента, папи Римського. Церква стала усипальницею київських князів і княгинь, до неї було перенесено тіло першої княгині-християнки – бабки Володимира Ольги, перепоховані останки князів Ярополка і Олега. Архітектура і оздоблення церкви, які мали відобразити її місіонерське значення, стали еталоном, а в деяких випадках і взірцем для храмів Давньої Русі. 

Якою була доля церкви? 

— На жаль, церква проіснувала тільки два з половиною століття. 1240 року, під час штурму Києва ханом Батиєм, кияни шукали порятунку під склепінням церкви, і її було зруйновано. Але й після руйнації ця територія залишилася сакральною для вірних. Зокрема, вже 1605 року тут діяла церква Святого Миколи Десятинного, в середині XVII ст. з ініціативи Київського митрополита Петра Могили було збудовано храм Різдва Пресвятої Богородиці, а руїни давньої церкви набули значеня історико-археологічної та важливої архітектурної пам’ятки. У 1828–1842 роках за указом імператора Миколи І на місці давньої церкви було збудовано нову – за проектом архітектора В.П. Стасова, але і вона проіснувала недовго. 1936 року за вказівкою радянської влади церкву було зруйновано. 

Коли тут проводились археологічні розкопки? 

— Дослідження здійснювалися ще на початку ХІХ і ХХ ст. та в 1936–1939 роках. Багато нових даних про архітектуру та історію церкви дали розкопки 2005–2010 років, але й вони не були завершені... У зв’язку зі складним економічним становищем країни, на близьку перспективу повноцінної музеєфікації решток Десятинної церкви розраховувати поки що не доводиться. Тому колектив Музею сконцентрував свою діяльність на науково-дослідній та культурно-освітній роботі. 

Яку саме роботу Музей тепер проводить? 

— Роботи досить багато. Фундаменти Десятинної церкви залишаються домінантою історичного ландшафту Києва. Тому ми займаємося підготовкою науково-методичного супроводу музеєфікації решток фундаментів церкви з урахуванням передового світового досвіду. Створюємо постійну віртуальну експозицію на базі сайту Музею та тимчасові виставки, охоплюємо екскурсійною діяльністю всю територію «міста Володимира» – дитинця стародавнього Києва з фундаментами Десятинної церкви та об’єктами княжої доби, що не збереглися, але позначені на поверхні трасуванням фундаментів. А це «південний» і «західний» палаци, «ротонди», монастир св. Федора, Софійська брама, оборонні споруди найдавнішого Старокиївського городища і граду Володимира. Зазначені пам’ятки пов’язані з іменами князя Володимира (980–1015), княгині Ольги, тому увага до місця їх поховання та інтерес до цих особистостей покладені в основу формування одного з головних туристичних маршрутів Києва. 

Щодо вивчення й популяризації історії християнізації Русі, та історичних осіб, пов’язаних з розвитком держави Ваш Музей займає унікальне місце на туристичній карті столиці... Тематична екскурсія фахівців Музею дозволяє детально зупинитися на історії та дослідженнях зазначених пам’яток та історичних персоналіях. Князь Володимир постає в історії як один з головних розбудовників Давньоруської держави. Саме за його князювання почалася централізація управління, досягли значного розвитку містобудування та розбудова укріплених ліній проти кочовиків, зародилася храмова й світська архітектура, образотворче мистецтво, було запроваджено писемність і освіту, почали чекан власної монети. Налагодження політичних, династичних та конфесійних відносин з Візантією та країнами Європи сприяло залученню Русі до загальноєвропейських культурних процесів. Поруч з церквою відкрито дві братські могили, які нагадують про штурм Києва військами Батия у 1240 році та про ціну феодального розбрату, який не дозволив Русі протистояти цій навалі централізовано, замість спроб кожного з князів відсидітися поодинці за крихкими дерев’яними стінами своїх міст. Укріплення «міста Володимира» і сама Десятинна церква стали останнім бастіоном захисників Києва і місцем їх загибелі. 

Чи планує Музей зробити постійну експозицію? 

— Обов’язково. Наразі ми пропонуємо віртуальну проекцію майбутньої експозиції, яка буде включати максимум доступної візуальної й текстової інформації про церкву, її історію, архітектуру, оздоблення, про етапи її дослідження. У перспективі – аналогічні напрацювання щодо всіх пам’яток «міста Володимира». 3D-реконструкції архітектурних пам’яток, що не збереглися, дозволять показати різні версії їх відтворення дослідниками та етапи функціонування до перебудов, що раніше досягалося лише дорогими музейними макетами. 

Початок такої роботи в Музеї вже покладено шляхом електронної каталогізації колекцій з археологічних досліджень Десятинної церкви різних років, які зберігаються у різних музейних установах, а також розробкою сайту музею – http:// mdch.kiev.ua/, де представлені популярні нариси з історії Десятинної церкви, наукові роботи співробітників музею, випуски щорічника – бюлетеня «Opus Mixtum» (вийшло друком 3 номери), 3D-реконструкція однієї з версій вигляду Десятинної церкви тощо. 

На базі Музею проводиться щорічна наукова конференція – «Наукові читання Музею історії Десятинної церкви», відкрито виставку, присвячену дослідженням її фундаментів «Шлях у минуле Десятинної церкви» і виставку творів монументального мистецтва «Відродження давніх традицій». Тут представлені роботи видатного українського художника-монументаліста Леоніда Тоцького та молодих художників гуртка монументального живопису «Мистецтво Стінопису» Київського Палацу дітей та юнацтва (керівник Юлія Копилова), виконані в унікальних техніках живопису – мозаїка, фреска та сграфіто. Все це дозволяє вже зараз максимально ефективно використовувати науковий потенціал Музею. 

Дякуємо за розмову і бажаємо подальших успіхів у розвитку Музею, значення якого є безцінним для історичної спадщини Русі-України. 

Категорию: