Бібліотека вченого

18 липня 2017 року в бібліотеці ім. Ошера Шварцмана відбулося відкриття виставки з нагоди дня народження відомого українського історика, археолога, дослідника старожитностей давнього Києва

Сергія Олександровича Висоцького (1923–1998)

«Бібліотека вченого.
З нагоди передачі бібліотечної колекції Музею історії Десятинної церкви дружиною вченого Оленою Володимирівною Спасокукоцькою»

Підготовлена Музеєм історії Десятинної церкви та бібліотекою ім. Ошера Шварцмана виставка дає унікальну можливість ознайомитися з діяльністю й постаттю відомого українського історика, археолога, епіграфіста, фахівця з історії культури доби Київської Русі – Сергія Олександровича Висоцького.

Бібліотека вченого – одна з важливих ланок наукової діяльності. Передача бібліотечної колекції дружиною вченого Оленою Володимирівною Спасокукоцькою Музею історії Десятинної церкви – це ще одна нагода побачити масштабність наукового спадку Сергія Висоцького, різноманіття наукових інтересів, непересічне значення його праць і досліджень для істориків, лінгвістів, мистецтвознавців, архітекторів, епіграфістів, дослідників музичної культури доби Середньовіччя. Автографи на книгах з бібліотеки С. Висоцького свідчать про широту його наукових зв’язків. Багаторічна подвижницька праця Сергія Олександровича з вивчення давньоруських графіті – написів, що були прокреслені на стінах архітектурних споруд та окремих предметах, – сприяла виявленню нового писемного та історичного джерела. Київському досліднику належить відкриття та систематизація корпусу кириличних графіті ХІ–ХVІІ століть визначної пам’ятки давньоруської культури Софії Київської, а також вивчення графіті Михайлівської церкви Видубицького монастиря, руїн Успенського собору Києво-Печерського монастиря, Золотих воріт, Кирилівської церкви та інших давньоруських пам’яток. Науковий доробок ученого став надбанням світової науки.

Сергій Олександрович Висоцький народився 15 липня 1923 року в Полтаві в родині службовців. У шкільному віці Сергій ушкодив хребта, до 1948 року перебував на постільному режимі. Тільки в 1950 році, після закінчення школи робітничої молоді, вступив до Київського державного університету на історико-філософський факультет, який закінчив з відзнакою 1956 року. Наступні десять років С. О. Висоцький працював у Державному історико-архітектурному заповіднику «Софійський музей», де вивчав графіті – написи на стінах Софійського собору, що були прокреслені відвідувачами храму в ХІ–ХІV століттях. Перша монографія С.О. Висоцького «Древнерусские надписи Софии Киевской ХІ–ХІV вв.», що вийшла друком у Києві 1966 року, одразу привернула увагу наукового загалу. У ній було опубліковано важливі матеріали, які не тільки за змістом пов’язані з літописними повідомленнями, але й репрезентували київську писемну школу. За матеріалами досліджень у 1967 році вчений захистив кандидатську дисертацію. Із серпня того ж року С.О. Висоцький працював в Інституті археології АН УРСР на посаді старшого наукового співробітника. У відділі слов’яно-руської археології вчений продовжував успішно вивчати давньоруську писемність, результатом чого став створений ним «Корпус епіграфічних пам’яток Києва» («Средневековые надписи Софии Киевской (По материалам граффити ХІ–ХVІІ вв.)» (1976), «Киевские граффити ХІ–ХVІІ вв.» (1985). У 1978 році С.О. Висоцький здобув ступінь доктора історичних наук. У 1982–1985 роках очолював Сектор археології Києва, з 1985-го працював на посаді провідного наукового співробітника-консультанта Інституту археології.

У складі Київської постійно діючої археологічної експедиції Інституту археології АН УРСР Сергій Висоцький проводив археологічні дослідження Золотих воріт (1972–1973), був ініціатором та натхненником їх відбудови з метою збереження. Ретельне архітектурне та археологічне вивчення руїн Золотих воріт дозволило авторській групі дослідників у складі доктора історичних наук Сергія Висоцького, архітектора-реставратора Євгенії Лопушинської, архітектора-реставратора Миколи Холостенка та інженера-конструктора Л. Мандельблата створити проект захисного павільйону, який відтворює вигляд Золотих воріт давньоруського часу.

Наукову діяльність С. О. Висоцького було відзначено кількома нагородами: премією НАН України з історії у 1979 році, грамотою Президії Верховної Ради УРСР в 1982 році, премією Д. З. Мануїльського, Державними преміями України.