2005–2011 роки

Комплексні дослідження залишків храму та  прилеглої території,
здійснені під керівництвом Г.Ю. Івакіна

У 2005–2011 роках Володимирський загін Архітектурно-археологічної експедиції (керівник – Г.Ю. Івакін) Інституту археології НАН України, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 року № 60-р, провів масштабне комплексне дослідження залишків Десятинної церкви та території навколо неї. У дослідженні брали участь також колеги зі Львова (Ю.В. Лукомський, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича) та Санкт-Петербурга (О.М. Іоаннісян, Д.Д. Йолшин, П.Л. Зиков, Державний Ермітаж).

У непорушених культурних нашаруваннях біля Десятинної церкви та в перевідкладеному стані було виявлено кераміку пізньотрипільського часу (а також 2 ями цього часу), доби бронзи, ранньозалізного та ранньослов’янського (зарубинецька культура, кілька уламків черняхівської культури) часу. Під північною галереєю храму виявлено котлован заглибленого житла з піччю та ліпною керамікою VІІІ ст.

Уздовж північної стіни Десятинної церкви у 2007–2011 роках на трьох ділянках вдалося дослідити рів Старокиївського городища, при цьому в одному з розкопів отримано повний перетин рову завширшки 6 м. Простежено 3 етапи його функціонування у ІХ–Х ст. На заключному етапі – 950–980-ті роки – рів мав ширину 14 м і глибину 6 м, а його зовнішній край був оформлений у вигляді ескарпу завширшки 1,5 м і завглибшки до 2 м (іл. 1). У рові знайдено численні остеологічні (кістки тварин) матеріали, а також кераміку, вироби з металу, кістки, скла та каменю, що відносяться до Х ст.



 Іл. 1. Розріз рову Старокиївського городища Х ст. 2009 р.

Товщина культурних нашарувань городища з внутрішнього боку рову становить близько 2 м; нижні (0,6 м) відносяться до найдавнішого періоду з ліпною керамікою ранньозалізного часу. Тут було знайдено кілька об’єктів Х ст. з розвалами горщиків, кістяними проколками, пірофілітовими пряслицями, скляними намистинами.



 Іл. 2. Язичницьке поховання в колоді з глечиком Х ст. 2009 р.

Із зовнішнього боку рову, на місці церкви, під час розкопок 2005–2011 років було знайдено 24 язичницьких поховання з відмінностями в поховальному обряді – у трунах, у колоді, у ямах, перекритих дошками (іл. 2). У двох випадках стратиграфічно зафіксовано залишки курганних насипів, усередині яких – вуглисті плями площею 4–5 кв. м над заглибленими в материк інгумаціями, ще в одному – скупчення кісток тварин у верхній частині заповнення могильної ями. У похованнях виявлено намисто (скло, паста, сердолік, кришталь), прикраси зі срібла та кольорових металів, залишки відер, горщик, кістяна підвіска. У насипу кургану та горілому прошарку над одним з поховань знайдено уламки кераміки, залізний ніж, бронзові накладки на ремінець сумки, кістяний кочедик, укритий різьбленим орнаментом скандинавського типу (іл. 3). Зафіксовано десяток відрізків курганних ровиків, виявлених уперше на Старокиївській горі.



 Іл. 3. Частина рогу зі скандинавським різьбленням Х ст. 2007 р.

У 2006 році під південною апсидою храму було повторно розкрито залишки зрубу (так званий «дім варяга»), що його частина сучасних дослідників вважає камерним язичницьким похованням. Розмір зрубу становив 5,8×5,0 м, ями – 6,4(неповний)×6,3 м. Остання була заглиблена від давньої поверхні щонайменше на 1,7 м. При зачистці тліну однієї зі стінок зрубу було знайдено половину диргема ІХ–Х ст. із графіті у вигляді хреста.



 Іл. 4. Відбитки дерев’яних брусів (субструкцій) в основі фундаменту кінця Х ст. 
 західної стіни Десятинної церкви. 2009 р.

В основі фундаментів Десятинної церкви було простежено систему субструкцій і за їх відбитками в розчині фундаменту in situ вдалося з’ясувати розміри окремих елементів – поздовжніх та поперечних (над першими) брусів і кілків між ними (іл. 4). Завдяки промірам відміток низу фундаментних ровів, будівельним швам, аналізу розчинів і кам’яної сировини в збережених фундаментах вдалося реконструювати послідовність зведення окремих частин споруди від тринавного чотиристовпного ядра до окремих прясел зовнішніх галерей (іл. 5; 6). Етапність зведення різних частин храму була підтверджена різними типами розчинів і різновидів каміння, використаних у них. Встановлено, що в центральному ядрі Десятинної церкви на дні фундаментних ровів було використано залізистий пісковик, як і при спорудженні сусідніх східного і південного палаців.



 Іл. 5. Збережені частини фундаментів Десятинної церкви кінця Х ст. 2007 р.


 Іл. 6. Збережені частини фундаментів Десятинної церкви кінця Х ст.
 і ремонту ХІІ ст. (на передньому плані). 2007 р.

Під час останніх розкопок було встановлено факт великої перебудови церкви за часів Ярослава Мудрого, який доповнив свідчення літопису про нове освячення храму в 1039 році. У південній галереї та біля північно-східного кута собору вдалося виявити блоки стінової кладки цього періоду, а біля північно-західного кута – кілька фрагментів кладок із фресковим розписом, серед яких один мав довжину 0,7 м і був найбільшим серед подібних (іл. 7). Також було уточнено характер і масштаби ремонту храму в першій третині ХІІ ст.



 Іл. 7. Блок кладки стіни ХІ ст. 2007 р.

Серед будівельних матеріалів та оздоблення церкви знайдено плінфу кінця Х ст. (31×31×2,5 см), у тому числі з рельєфними клеймами у вигляді грецьких літер, трилисників і знаком Володимира – тризубцем, а також дві цілі плінфи з прокресленим написом «ЩИ» (іл. 8), плінфу ремонтів ХІ ст. (34–35×25×2–3 см; 32×28×4–4,5 см) і ХІІ ст. (28,5–29×24–25,5×4,5–5,5 см), тиньк зі слідами розбивки фасаду на квадри, фрески і тиньк із графіті, уламки різьблених мармурових і пірофілітових плит, настінну і для підлоги смальту, фігурні полив’яні плитки підлоги.



 Іл. 8. Плінфа з написом «ЩИ» кінця Х ст. 2007 р.

На північ від храму 2007 року було досліджено частину братської могили загиблих під час нападу монголо-татар у 1240 році. У ній виявлено кістки 8 дорослих і 6 дітей. Знайдена перед західним фасадом храму численна кераміка ХІV–ХVІ ст. свідчить про інтенсивне життя на цій ділянці після руйнації храму в 1240 році.

У кінці ХVІ – ХVІІІ ст. біля поновленої церкви Миколи Десятинного (Різдва Богородиці) розташовувався великий міський цвинтар. Серед сотні поховань цього часу, виявлених у 2005–2011 роках, трапилися натільні хрести, сережки, намисто, ґудзики. Знайдено багато дитячих поховань, а також поховання молодої вагітної жінки.

Під час досліджень фундаменту храму 1828–1842 років, збудованого на місці давньої церкви, було виявлено повторно використаний давньоруський будівельний матеріал, у тому числі цілі блоки. Церкву за проектом архітектора В. Стасова було споруджено із жовтої цегли розміром 27×13×6 см; потужність її фундаментів сягала 2,1 м. Від декору церкви знайдено розписи стін, фрагменти гіпсової ліпнини, квадратні плити підлоги з вапняку та червоного кварциту, фрагменти чавунних фігурних решіток. Усередині храму частково збереглася цегляна піч, яка входила до системи калориферного опалення храму (іл. 9).



 Іл. 9. Залишки печі для опалення Десятинної церкви ХІХ ст. 2007 р.

Під час розкопок 2005–2011 років за допомогою тахеометричної зйомки було уточнено план Десятинної церкви, відібрано зразки давніх будівельних розчинів, зібрано велику колекцію антропологічних та остеологічних матеріалів, взято проби для палінологічних (пилкових) досліджень. Було отримано багато стратиграфічних розрізів, по можливості встановлено межі розкопок Д. Мілєєва 1908–1914 років і М. Каргера 1938–1939 років, з’ясовано особливості методики розкопок попередників.

Віталій Козюба


Джерела та література

Иоаннисян О.М., Ёлшин Д.Д., Зыков П.Л., Ивакин Г.Ю., Козюба В.К., Комар А.В., Лукомский Ю.В. Десятинная церковь в Киеве (предварительные итоги исследований 2005–2007  гг.) // Труды Государственного Эрмитажа. – анкт-Петербург, 2009. – Вып. XLIX. – С. 330–366.

Івакін  Г.Ю., Козюба В.К., Комар О.В., Манігда О.В. Дослідження на ділянці Десятинної церкви // АДУ 2010, – Київ; Полтава, 2011. – C. 158–159.

Івакін Г.Ю., Іоаннісян О.М., Йолшин Д.Д. Архітектурно-археологічні дослідження Десятинної церкви // АДУ 2010. – Київ; Полтава, 2011. – С. 154-155.

Івакін Г.Ю., Іоаннісян О.М., Йолшин Д.Д. Архітектурно-археологічні дослідження Десятинної церкви // АДУ 2011. – 2012. – С. 250–251.

Івакін Г.Ю., Іоаннісян О.М., Йолшин Д.Д., Зиков П.Л., Лукомський Ю.В. Архітектурно-археологічні дослідження Десятинної церкви 2008 р.  // АДУ 2008 р. – Київ, 2010. – С. 89–90.

Івакін Г.Ю., Козюба В.К., Комар О.В., Йолшин Д.Д. Археологічні дослідження території навколо Десятинної церкви 2007 р. // АДУ 2006–2007 рр. – Київ, [2009]. – С. 122–126.

Івакін Г.Ю., Козюба В.К., Комар О.В., Манігда О.В. Археологічні дослідження ділянок біля Десятинної церкви 2008 р. // АДУ 2008 р. – Київ, 2010. – C. 91–93.

Івакін Г.Ю., Козюба В.К., Комар О.В., Манігда О.В. Археологічні дослідження території, прилеглої до Десятинної церкви // АДУ 2011. – 2012. – C. 252–253.

Івакін Г.Ю., Козюба В.К., Комар О.В., Манігда О.В. Розкопки 2009 р. на Старокиївській горі поблизу Десятинної церкви // АДУ 2009 р. – Київ; Луцьк, 2010. – С. 169–172.

Івакін Г.Ю., Козюба В.К., Комар О.В., Манігда О.В., Лукомський Ю.В., Йолшин Д.Д. Розкопки Десятинної церкви 2006 р. // АДУ 2005–2007 рр. – Київ; Запоріжжя, 2007. – С. 188–194.

Івакін Г.Ю., Козюба В.К., Лукомський Ю.В., Йолшин Д.Д., Манігда О.В., Чекановський А.А. Дослідження Десятинної церкви в Києві 2005 р. // АДУ 2004–2005 рр. – Київ; Запоріжжя, 2006. – С. 171–175.

Івакін Г.Ю., Манігда О.В., Іоаннісян О.М., Йолшин Д.Д., Зиков П.Л., Лукомський Ю.В. Архітектурно-археологічні дослідження Десятинної церкви 2007 р. // АДУ 2006–2007 рр. – Київ, [2009]. – C. 127–132.


Повернутись до ІСТОРИЧНОЇ ХРОНОЛОГІЇ ЦЕРКВИ БОГОРОДИЦІ ДЕСЯТИННОЇ