Будівництво нової Десятинної церкви
за проектом архітектора Василя Стасова
в російсько-візантійському стилі
2 серпня 1828 року на місці давньої Десятинної церкви було здійснено «чин на основание храма» – урочиста закладка нової церкви. Церковну службу проводив митрополит Київський Євгеній (Болховітінов) при «стечении народа чрезмерном» і в присутності київської влади. У будівельний рів було покладено заставний камінь з написом [див. докладніше: Берлинский 1830, с. 120–121].
Закладці церкви й початку будівництва передував ряд подій, пов'язаних із дослідженням фундаментів давньої церкви, складанням декількох варіантів проекту, спробами відтворення архітектурного образу храму X ст, затвердженням проекту царем.
Після археологічних розкопок Десятинної церкви, проведених у 1823 і 1824 роках, курський поміщик А. Анненков, який мешкав у Києві, висловив бажання побудувати на власні кошти нову церкву на місці зруйнованого стародавнього храму. Міський архітектор А. Меленський (1766–1833) склав проект церкви, однак він не був схвалений у Петербурзі. У 1826 роцідо Києва з Академії мистецтв був направлений архітектор М. Єфимов з метою більш повного дослідження давніх фундаментів і створення проекту нової церкви, наближеного до архітектури стародавньої споруди [1]. Однак проект Єфимова також був відкинутий царем.
Архітектором нової Десятинної церкви Микола І призначив академіка В. Стасова (1769–1848) – відомого зодчого, автора багатьох споруд, які ввійшли в історію архітектури [Тыжненко1990, с. 167–169].
Проект Стасова був затверджений царем. Для спостереження за будівельними роботами в Києві створили спеціальний Комітет, 12 лютого 1827 року затвердили «Правила для руководства Комитету, предназначенному для строения в Киеве, на месте древней Десятинной церкви, новой, во имя Рождества Пресвятой Богородицы, с двумя приделами – Святителя Николая и Святого Равноапостольного Князя Владимира» [Ковалинский].
Проте напружений графік робіт у столиці (зокрема, над Нарвськими тріумфальними воротами, добудовою Смольного собору та ін.) не дозволив архітектору особисто контролювати процес будівництва. У супроводжуючих документах до проекту В. Стасов давав докладні рекомендації для будівельників із приводу конструктивних особливостей та використаних матеріалів. Згідно з його вказівкам, мали бути «оставлены без сломки две части стены и фундаменты», що їх було включено до нової будівлі. Такожвін писав: «полы делать из кирпича, так как для оных в Киеве находится глина весьма хорошего свойства» [Тыжненко 1990, с. 169], а креслення, які надсилали до Києва, Стасов супроводжував детальними поясненнями й описами вікон, дверей, арок, склепінь, труб тощо. Але далеко не всі вимоги автора проекту було витримано під час будівництва.
За своїм об'ємно-просторовим рішенням стасівська Десятинна церква була аналогічною до його більш ранньої споруди – церкви Олександра Невського, яка була зведена в Німеччині на території російської колонії в Потсдамі.
Нова Десятинна церква була п'ятибанною, квадратною в плані (зі стороною квадрата 26,5 м), її вінчали цибулинні глави, стіни прикрашали аркатурні пояси.
Потсдамська і Десятинна церкви стали першими спорудами, зведеними в новому архітектурному стилі – російсько-візантійському, а В. Стасов цими проектами випередив пошуки російського національного архітектурного стилю, які в подальшому були розвинені К. Тоном, Л. Бенуа та ін.
Джерела та література
Берлинский М.Ф. 1830. О Десятинной церкви в Киеве.Труды и Летописи Общества истории и древностей российских, V,1, с. 106–123.
Ковалинский В. Три рождения Десятинной церкви.
Кукуишко А. 2016. «Стасовская» Десятинная церковь (1842–1936): историко-культурный контекст.Opus mixtum, 4, с.72–82.
Тыжненко Т.Е. 1990. Василий Стасов. Ленинград.
[1]Див. статтю на сайті Музею в розділі«Історія».
Повернутись до ІСТОРИЧНОЇ ХРОНОЛОГІЇ ЦЕРКВИ БОГОРОДИЦІ ДЕСЯТИННОЇ