6 грудня 1240 р.

Під час штурму Києва монголо-татарським військом
 
багато людей сховалося за стінами церкви Богородиці Десятинної.
 
Від великої кількості людей склепіння церкви не витримали і завалилися

Пізньої восени 1240 р. великі сили монголо-татарського війська, очолюваного Батиєм, підійшли до Києва. Із цими подіями, вочевидь, пов’язані клади ювелірних виробів і монетних злитків, знайдені в ХІХ–ХХ ст. навколо Десятинної церкви і датовані ХІІІ ст. Про час облоги і взяття міста писемні джерела наводять дещо різні данні. Іпатіївський літопис, який містить найбільш докладний опис цих подій, не називає дати [Ипатьевская летопись 1962, стб. 784–785]. Лаврентіївський літопис повідомляє, що Київ був взятий на Миколин день перед Різдвом [Лаврентьевская летопись 1927, стб. 470], Суздальський і Тверський літописи називають число – 6 грудня. Псковський літопис та похідні від нього літописи Авраамки і Супрасльський повідомляють, що облога тривала з 5 вересня 10 тижнів і 4 дні, а місто було захоплено 19 листопада в понеділок. Плано Карпіні повідомляє про тривалу облогу, Рашид-ад-Дін – про 9-денний штурм [Івакін 1996, с. 46–47].

За Іпатіївським літописом, після руйнування стінобитними «пороками» міських укріплень біля Лядських воріт бій на наступний день продовжився на зведених нашвидкуруч укріпленнях біля Десятинної церкви. Велика кількість городян зі своїми речами шукала порятунок на хорах і даху церкви, від чого споруда не витримала їхньої ваги і обвалилася («повалишасѧ»). Популярним є припущення, що під час останнього бою монголи використали облогові стінобитні чи метальні пристрої для штурму храму [Каргер 1958, с. 510–511].

За спостереженнями О. Толочка, опис штурма міста і зруйнування Десятинної церкви складено в 60-х роках ХІІІ ст. цитатами і парафразами з «Історії Іудейської війни» Іосифа Флавія, хроніки Георгія Амартола та Біблії. Через це, на думку дослідника, треба обережно сприймати достовірність розповіді літописця [Толочко 2017, с. 101–118]. Розкопками 2007 року були зафіксовані сліди пожежі церкви, яку можна пов’язати з подіями 1240 року. Шар з рештками пожежі був наповнений вугликами, злитками кольорового металу (зокрема, свинцю від перекриття даху церкви). Серед людських решток, виявлених у так званому «тайнику» Десятинної церкви, є обпалені кістки. Водночас різний ступінь їх обпалу і наявність необпалених залишків кістяків свідчать, що пожежа місцями все ж була слабшою. Найвірогідніше, не так багато людей загинуло від вогню власне в самому храмі, значна частина встигла вибігти назовні. Жодна людина не перебувала на момент пожежі в «тайнику» Десятинної церкви. Загиблі кияни були поховані через деякий час вже після штурму і пошкодження храму. [Комар, Козюба 2016, с. 122–138].

В «Списке русских городов ближних и дальних» (кінець ХІV ст.) будівля Десятинної церкви описана як така, що дозволяє уявити її колишній зовнішній вигляд, хоча і недостовірно: «<…> святаа Богородиця десятинаа, камена, была о полутретьятцати версѣх» [Толочко 2014, с. 117]. У ході розкопок садиби Десятинної церкви 2005–2011 років було зафіксовано наявність розвалів від стін храму на різних хронологічних горизонтах, зокрема, найпізніше скупчення стінних блоків біля південно-західного кута храму перекривало культурний шар кінця XVI – першої половини XVII ст. [Комар 2013, с. 108]. Збереженість південно-східної частини храму дозволила від початку XVII ст. використовувати її як діючу церкву.



 В. Шаталін. Оборона Києва від монголів. 1240 р.

 

 

Джерела та література

Лаврентьевская летопись. 1927. Полное собрание русских летописей, 1. Ленинград.

Ипаmьвская летопись. 1962. Полное собрание русcких летописей, 2. Москва.

Івакін Г. Ю. 1996. Історичний розвиток Києва ХІІІ – середини XVI ст. Київ.

Каргер М. К. 1958. Древний Киев. Очерки по истории материальной культуры древнерусского города. 1. Москва; Ленинград.

Комар О. В. 2013. «Дохристиянська» монументальна архітектура Старокиївської гори (проблеми датування та атрибуції). Opus mixtum, 1, с. 106–121.

Комар О., Козюба, В. 2016. Братські могили 1240–1241 років біля Десятинної церкви. Opus mixtum, 4, с. 122–138.

Толочко А. П. 2014. Взятие Киева монголами: источники летописного описания. Palaeoslavica, 22 (2), p. 101–118.

 

Науковий співробітник науково-дослідного
відділу історико-археологічних досліджень МІДЦ

Андрій Чекановський


Повернутись до ІСТОРИЧНОЇ ХРОНОЛОГІЇ ЦЕРКВИ БОГОРОДИЦІ ДЕСЯТИННОЇ