Віталій Козюба | Олександр Анненков і Десятинна церква: пристрасть чи розрахунок?

Олександр Семенович Анненков (30.08.1792 – ?) – курський поміщик, який завдяки випадку потрапив до Києва на початку 1820-х років. Витративши понад 100 000 рублів своїх коштів, він профінансував будівництво у 1828–1842 роках нового, за проектом В. П. Стасова, Десятинного храму. Причетність до цієї події дозволила відставному поручику взяти активну участь у громадському житті Києва другої чверті ХІХ ст. Активність «храмоздателя» була відзначена орденом Св. Володимира третього ступеня.

Завдяки Десятинному проекту О. Анненков опинився поруч із дослідниками київської старовини митрополитом Євгенієм (Болховітіновим), М. Ф. Берлинським, К. А. Лохвицьким. У 1828 році відставний поручик провів на залишках давньої Десятинної церкви свої перші розкопки. Згодом, у 1830–1840-х роках він здійснив пошуки в районі Михайлівського Золотоверхого монастиря, Трьохсвятительської церкви та у власних садибах, розташованих на Старокиївській горі поряд із Десятинною церквою.

Увійшовши до складу ряду наукових товариств (київського Тимчасового комітету для дослідження старожитностей, одеського Товариства історії і старожитностей Південного краю Росії, московського Товариства історії і старожитностей Російських) і видавши кілька науково-популярних брошур, Олександр Анненков так і не зміг стати «своїм» серед науковців. Нездатність опанувати засади й принципи дослідницької роботи, подарувати гідне наукове майбутнє своїм знахідкам швидко перетворила його на пересічного скарбошукача, який наприкінці свого життя фактично втратив той іміджевий образ, який, за допомогою Десятинного проекту, він так старанно вибудовував у другій чверті ХІХ ст.