Андрій Чекановський | Кахлі з київського Михайлівського Золотоверхого монастиря на тлі розвитку кахлярства XVІ–XVII століть

Під час досліджень Михайлівського Золотоверхого монастиря і прилеглих територій у 1996–1999 роках було виявлено велику кількість пічних кахель та їхніх фрагментів, зокрема: горщикові кахлі; фрагменти мискових кахель; коробчасті із широкою рамкою на лицьовому боці; кахлі із сюжетними зображеннями, у тому числі з геральдичними й релігійними сюжетами. Горщикові кахлі датовані XVI ст. за керамікою і знахідками монет (іл. 1: 1, 2). Найближчі аналогії цим виробам виявлені в Києво-Печерській лаврі (іл. 1: 3). Більшість таких кахель відомі з розкопок на заході України і з досліджень у Білорусі (іл. 1: 4). До ранніх різновидів кахель відносяться також мископодібні. У Києві та в інших місцях їх знаходять у вигляді фрагментів, які важко ідентифікувати (іл. 1: 5–7). Краще вони вивчені в Білорусі (іл. 1: 8). На території Михайлівського Золотоверхого монастиря було виявлено коробчасті кахлі із широкою рамкою-бортом і заглибленою лицьовою пластиною з великим напівсферичним виступом по центру, датовані XVI ст. (іл. 1: 9, 10). Їхні аналоги відомі з досліджень Києво-Печерської лаври, Старого Арсеналу, Львова, Дубна, білоруських міст (іл. 1: 12–20). У 1997–1998 роках на території Михайлівського Золотоверхого монастиря було знайдено дві білоглиняні кахлі з рельєфним зображенням янгола (іл. 1: 21, 22). Схожі кахлі виявлено в Києво-Печерській лаврі (іл. 1: 23, 24), у Черкасах (іл. 1: 25) і Львові (іл. 1: 26). Особливими знахідками є фрагменти кахель із трьома сюжетами: «двоголовий орел», «Самсон сильний», «смерть на коні» (іл. 1: 27, 31, 33). Аналогів до кахлі зі смертю-вершником поки що не виявлено. Цей сюжет був поширений у XVIІ ст. як книжкова гравюра (іл. 1: 32). Кахлі із зображенням Самсона знаходили в Києві й Білій Церкві (іл. 1: 28–30). Кахлі з двоголовим орлом набули популярності ще в першій половині XVIІ ст. в замках Білорусі і використовувалися в усіх українських землях від Закарпаття до Сіверського Дінця й Причорномор’я до кінця XVIIІ ст. На розкопках Михайлівського Золотоверхого монастиря виявлено кахлі з двома варіантами цього сюжету. У першому випадку орел займав майже всю площу лицьової пластини (іл. 1: 33). Другий різновид композиції – зображення орла в картуші з левоподібними тваринами у верхніх кутах. Такі самі кахлі були знайдені в київському урочищі Гончарі-Кожум’яки (іл. 1: 11, 34–36, 39 ). Подібні вироби є в колекції Національного музею історії України (іл. 1: 37–38). Картуш і супутні елементи в композиції використовувалися з першої половини XVIІ ст. разом із зображенням як одно-, так і двоголового геральдичного орла. Не менш популярним у XVI–XVIIІ ст. було зображення лева на кахлях. Крім знахідок на території Михайлівського монастиря (іл. 1: 41), у Києві вони відомі з розкопок у Києво-Печерській лаврі, у Старому Арсеналі, на Старокиївській (іл. 1: 42) і Замковій горах. Під час розкопок в Україні й Білорусі (іл. 1: 40) вироби із цим сюжетом виявлені в багатьох місцях. Невеликий фрагмент кахлі, знайденої під час розкопок Михайлівського Золотоверхого монастиря, був частиною композиції із зображенням вершника (іл. 1: 43). Джерелом композицій були геральдичний символ «Погоня» (іл. 1: 44-46) та зображення святого воїна зі списом.

Хронологія знахідок кахель з досліджень Михайлівського Золотоверхого монастиря і їхніх аналогів дозволяє зробити кілька спостережень. 1. Кінець побутування певних типів кахель важко прив’язати до точних хронологічних рамок. Він залежать від тривалості використання печей і опалювальних пристроїв. 2. Сюжетні кахлі з’являються у XVI ст. і використовуються до XVIІІ ст., але змінюється їхня стилістика, часом відбувається спрощення, архаїзація зображення. 3. Геральдичні сюжети в більшості випадків не відтворювали в точності державних символів конкретних країн. 4. Джерелом сюжетних композицій могли бути не тільки аналогічні зразки керамічних виробів, але й книжкова графіка, гравюри тощо.