|
Після поразки польсько-українського війська в польсько-радянській війні 1919–1920 років і підписання 18 березня 1921 року Ризького мирного договору між Польщею, РФСРР та УСРР Україну було поділено на дві частини, і Київ остаточно перейшов під контроль більшовиків (іл. 1).
У новоствореній радянській державі однією з найважливіших засад внутрішньої політики став войовничий атеїзм, який набув масового характеру в 1920–1930-х роках. При цьому культові споруди на першому етапі – у 1920-х роках – просто зачиняли й перепрофільовували в культурні об’єкти (музеї, кінотеатри, бібліотеки) або надавали їм інше призначення. На другому етапі – у 1930-х роках – часто просто знищували, використовуючи їх цеглу та будматеріали для потреб «соціалістичного» будівництва. Така доля спіткала й церкву Різдва Богородиці Десятинну в Києві, споруджену в 1828–1842 роках. Її було закрито наприкінці 20-х років ХХ ст. і передано Крайовій інспектурі охорони пам’яток культури з метою створення в ній археологічного музею. Але цей задум так і не був реалізований. Масова руйнація київських культових та пов’язаних із ними інших споруд (дзвіниці, трапезні, монастирські мури) була спричинена й переносом столиці радянської України з Харкова до Києва в 1934 році.
Навесні 1936 року очільники міському КП(б)У і міськради звернулися до керманичів республіки (С. Косіора, П. Постишева, П. Любченка) з проханням знесення, у рамках виконання генерального плану реконструкції Києва, Десятинної церкви (іл. 2), і це рішення було ухвалене на засіданні Політбюро ЦК КП(б)У 26 березня (іл. 3).
Руйнація церкви розпочалася восени 1936 року, про що свідчать кілька фотографій, що зберігаються в Науковому архіві Інституту археології НАН України. На них зафіксовано етапи демонтажу куполів і бань храму (іл. 4).
На одній із фотографій розкопок улітку 1937 року біля місця церкви видно купи будівельних матеріалів розібраної споруди, що їх іще не встигли вивезти (іл. 5).
Ще перед руйнацією з інтер’єру церкви було забрано все начиння з дорогоцінних металів, порушено під час пошуку коштовностей деякі поховання (іл. 6).
Частину давніх артефактів, що зберігалися при церкві (старовинні рукописні книги – дві Мінеї кінця ХV ст. та Євангеліє другої половини ХVІ ст., археологічні знахідки з розкопок ХІХ – початку ХХ ст.) і були пов’язані з історією храму та Києва, завдяки старанням науковців було передано до музейних і бібліотечних колекцій міста. Практично всі ініціатори знищення Десятинної церкви загинули під час репресій 1937–1938 років. Віталій Козюба |
Іл. 1. Тренування київської міліції. 1925 р.
На задньому плані – Андріївська і Десятинна церкви
Іл. 2. Звернення очільників міському КП(б)У і міськради Києва
до керівництва УСРР дозволити здійснити
руйнацію Десятинної церкви. 14.03.1936 р.
Іл. 3. Протокол рішення (фрагмент) Політбюро ЦК КП(б)У
з дозволом Київській міськраді розібрати Десятинну церкву. 26.03.1936 р.
Іл. 4. Етапи знесення куполів і бань Десятинної церкви. Осінь 1936 р.
Іл. 5. Купи будівельного сміття від знесеної Десятинної церкви. Літо 1937 р.
Іл. 6. Інтер’єр Десятинної церкви на початку її руйнації. 1936 р.