Десятинна церква очима фрейліни

Submitted by admin on Sun, 08/15/2021 - 18:48

Київ середини ХІХ ст. був популярним місцем для відвідування. Дворяни, подорожуючи до Європи або повертаючись додому, любили зупинитися в Києві, вклонитися православним святиням, прогулятися оновленими вулицями міста, помилуватися його краєвидами.

Київ ХІХ ст.
Світлина Франца де Мезера, відомого київського фотографа

Серед таких відвідувачів Києва була Олімпіада Петрівна Шишкіна – письменниця, фрейліна імператорського двору. Це була освічена жінка, яка цікавилася вітчизняною історією та культурою, товаришувала з істориком Карамзіним.

Сучасники згадували так про неї: «Це була полум’яна, чиста, сповнена добра й прихильності до друзів душа». Відомий літератор Бєлінський підкреслював правильність та чистоту її мови, з повагою та цікавістю висловлювався про її історичні романи «Князь Скопін-Шуйський, або Росія на початку XVII століття» та «Прокопій Ляпунов, або Міжцарство в Росії». Зараз про ці романи згадують хіба що професійні знавці літератури ХІХ ст. Але Шишкіна написала ще одну книгу – «Заметки и воспоминания русской путешественницы по России в 1845 году», у якій поділилася своїми спогадами про відвідини Києва, залишивши нам досить докладний опис Десятинної церкви.

Титульна сторінка першої частини книги О. Шишкіної
«Заметки и воспоминания русской путешественницы по России в 1845 г.»

У передмові мандрівниця висловилася про мотиви, які спонукали її написати саме таку книгу. Вона вважала, що чудові об’єкти природи, місця для паломництва та духовного й тілесного відпочинку можна знайти не лише на модних курортах зарубіжжя або під небесами Італії чи Франції, але й на батьківщині. Для цього треба випускати путівники, робити докладні описи цікавих місць. Незважаючи на те, що нас віддаляють понад 150 років, ми можемо побачити багато актуального у словах Олімпіади Петрівни: «Краще сказати, у нас майже немає книг, за якими можна було б негайно відшукати все гідне уваги. За кордоном це так усе докладно описано, що навіть, як відомо, самого Олександра Дюма підозрювали, що він робив описи для своїх романів за допомогою путівників.

Хай високі душі розділять моє замилування батьківщиною і моє бажання переконати співвітчизників, що на батьківщині також можна насолоджуватися життям, як і в країнах, багатших творами мистецтв, де тепліше повітря і земля краще оброблена. Усього цього можемо і ми досягнути».

Як православна людина Олімпіада Шишкіна не могла не відвідати місце, де був побудований перший мурований храм Русі. «Насамперед ми заїхали в Десятинну церкву.

Десятинна церква за проектом В. Стасова.
1828-1842. Хромолітографія С. Кульженка, 1914

Не та вже ця церква Десятинна, яку Великий Князь Володимир спорудив як заставу своєї вдячності до Бога, який витягнув його, з усім його народом, з Темряви ідолопоклонства, що заражала душу його пристрастями й пороками; не має вона ані колишнього обсягу, ані колишніх чудових прикрас, які привіз охрещений Князь із Тавриди, взявши в містах, ним підкорених, тільки скарби, потрібні для храмів Божих та майстерних зодчих і живописців. Після спустошення Києва Батиєм стародавня церква Десятинна, при якій відбувся останній, відчайдушний захист нещасних Киян, чотириста років стояла зруйнована» пише мандрівниця.

Розвалини Десятинної церкви.
Малюнок початку ХІХ ст.

Вона згадує про храм, відновлений митрополитом Петром Могилою на місці давньої споруди Десятинної церкви: «Самі жителі розбирали потроху стіни її, і в ній залишався тільки один кут, коли побожний цінитель всього високого, Митрополит Петро Могила, добудувавши до цього кутку вівтар, відновив у ньому служіння».

Олімпіада Петрівна пише про винайдені в результаті будівельних робіт гробниці князя Володимира та його дружини Анни: «Коли потім, копаючи рови для новозбудованої церкви, намагалися відшукати й фундаменти древньої, знайдені були дві гробниці, як взагалі вважають, ті самі, які раніше відкриті були Петром Могилою з останками Святого Володимира та дружини його Анни, і понад тим мозаїку, мармур та різні речі, які свідчать, що літописці недаремно славили пишність храму, на побудову й утримання якого Великий Князь, який володів усією нинішньою Руссю від Новгорода до Kиєва, з Полоцьком і Волинню, визначив десяту частину своїх доходів».

Зазначимо, що О. Шишкіна відвідувала вже нову Десятинну церкву, побудовану за проектом архітектора Василя Стасова, освячену за два роки до її подорожі. Ось як сама мандрівниця описує цей храм: «Але і нова церква Десятинна обширна і красива: пристойно стоїть вона на місці церкви Владимирової».

Згадує вона і про Олександра Анненкова, який зробив вагомий грошовий внесок на відбудову Десятинного храму. Сучасники неоднозначно ставилися до Анненкова, його вважали чи не аферистом. Але його сучасниця Олімпіада Шишкіна, згадуючи про нього, робить акцент на моральній стороні питання: «Кажуть, споруда ця коштувала Олександру Анненкову до трьохсот тисяч рублів асигнаціями. Він би міг витратити таку суму на розкішні бенкети, або програти її в карти, і вона зникла б зовсім, залишивши тільки жаль з приводу скороминулих забав, і, може бути, випробуваних між ними обманах і скорботі. Тепер ім’я О. С. Анненкова назавжди поєдналося з великими іменами рівноапостольного Князя Володимира і Митрополита Петра Могили! Тепер, доручаючи себе молитвам похованого в цій церкві Святого Князя, подальші нащадки помоляться і за спасіння душі побожного російського дворянина… Я, зовсім не знаючи його, щиро бажаю, щоб Бог його нагородив за таку для всіх втішну і корисну справу!»

З мемуарів Шишкіної ми можемо скласти уявлення про фрагменти інтер’єру оновленої Десятинної церкви: «Червня 19, 1843 року, освячена була закладена 1828 року, Августа 2, на руїнах стародавньої церкви, нова, в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці з прибудовами Святителя Миколая і рівноапостольного Князя Володимира. В останньому над могилою Святого Князя влаштована багатюща рака, і подарована сюди государем імператором ризниця, золота глазетова зі срібними хрестами, вона відрізняється рідкісним смаком: замість позументів Його обкладена вона чорним і червоним оксамитом, і в хрестах, з яскраво-червоними ж облямівками, виткані Державний герб, мантія і корона зі словами: “в пам’ять Святого Володимира”, що все взагалі надзвичайно добре».

Такі джерела, як спогади О. Шишкіної, важливі для нас сьогодні тому, що дають змогу уявити, хоча б частково, як виглядала втрачена на сьогоднішній день Десятинна церква, зрозуміти ставлення людей до храму та його будівників і меценатів. Взагалі ознайомлення з мемуарами Олімпіади Петрівни дозволяє «зануритися» в епоху, відчути, чим жили, чим цікавилися люди того часу. І Десятинний храм постає в них не абстрактною пам’яткою, а місцем паломництва, молитви та благодійності.


Джерела та література

1. Смирнова-Россет, А О. 1990. Воспоминания. Письма. Москва.

2. Тютчева, А. Ф. 1928. При дворе двух императоров (воспоминания и фрагменты дневников фрейлины двора Николая I и Александра II), Москва.

3. Шишкина, О. П. 1848. Заметки и воспоминания русской путешественницы по России в 1845 году. Санкт-Петербург.


Євгенія Кудрявцева,
завідувачка науково-дослідного відділу фондів
Музею історії Десятинної церкви

Категорию: