Невідомі імена. Олена Духневич (1963–1992)

Submitted by admin on Wed, 09/01/2021 - 14:15

Малювало літо з квітів візерунок…

Бібліотека ім. Ошера Шварцмана і Музей історії Десятинної церкви запрошують відвідати виставку робіт київської художниці Олени Духневич.

Олена народилася 3 листопада 1963 року в містечку Хмільнику Вінницької області. Її батько – відомий український архітектор, реставратор і художник Віталій Станіславович Духневич. З трьох років жила в Києві. Вона була дуже творчою дитиною, мріяла про балетну школу, але з цією мрією довелося розлучитися через хворобу серця. Тоді вона вирішила, що малювати – це нітрохи не гірше, ніж танцювати, і стала навчатися живопису. Педагоги згадували, що вона з дитячих років відрізнялася твердою рукою і хорошим окоміром.

Після закінчення одного з художніх навчальних закладів, Олена професійно працювала в київських і московських видавництвах. Її звичайні поштові листівки розмножувалися чималими накладами. Вона проілюструвала величезну кількість дитячих книжок, займалася плакатом, а ще – живописом і навіть трикотажем та гончарством.

Серед найбільш відомих – цикли робіт «Театралка», ілюстрації до казки Ремізова «Зайка», а також загадкова, створена «для себе» «Казка про художника».

«Як розповісти про красу її картин, їх затишок, мерехтливі таємниці – таємниці зірки, ночі, дитинства, казки, далeкого освітленого вікна або кольорового ліхтарика, бенгальського вогника, світлячка в літній траві? Дар Олени Духневич був даром бачити – і перетворювати, він складався з дуже щасливого і гармонійного поєднання двох протилежностей: смаку до точної (реальної) деталі і можливості йти, від цієї деталі відштовхнувшись, вгору або вглиб – відповідно до сюжету і задуму. Інакше кажучи, талановита художниця володіла одночасно і гострим оком, і мудрим серцем» (Оксана Ламонова).

Олена дуже багато своїх робіт просто дарувала, була дуже товариською і відкритою натурою. Сергій Саканський, згадуючи про неї, писав: «Якщо Олена дарила комусь свої листівки, вона часто кульковою ручкою щось у них домальовувала».

Вважають, що останньою жінкою, яку любив Віктор Цой, була саме київська художниця Олена Духневич, яка стала музою «Чорного альбому».

Олена прожила дуже мало – неповних 29 років. Авторка дивовижних картин, сповнених незбагненної чарівності, потрапила під дощ у чорнобильські дні...

Виставок після смерті було дві, одна в 1993-му на Хрещатику в Українському домі, а друга – у травні-червні 1995 року в Лаврі.

Її картини зберігаються в приватних зібраннях України, Росії, Швейцарії, Японії.

Тепер, уперше за чверть століття, роботи Духневич знову відкриті для шанувальників класичного мистецтва.

 

Виставка працює в бібліотеці ім. Ошера Шварцмана 31.08–19.09-2021 року за адресою: м. Київ, вул. Стрітенська, 4/13 (вхід із двору).

Графік роботи: нд.–чт. – 11:00–18:00, пт. – 11:00–17:00, субота – вихідний.

Довідки: +380 44 2723918, +380 44 2999177, hope-fest@ukr.net

Категорию: