Від Комерційного інституту до Національного педагогічного університету

Submitted by admin on Wed, 11/03/2021 - 13:43

Наша «прогулянка» пройде сьогодні історичною вулицею нашого міста – вулицею Пирогова. Розміщена вона в Шевченківському районі столиці, у місцевості, що раніше іменувалась Афанасівський яр, названий на честь власників місцевості на прізвище Афанасьєви. На цьому місці тривалий час було звалище.

Іл. 1 Афанасівський яр, 1899 р.

Спершу вулиця носила назву Больнична, з 1864 року її змінили на Пироговську, а вже з 1970-х років виник сучасний її варіант – Миколи Пирогова, на честь видатного хірурга, анатома та педагога.

Іл. 2 М. І. Пирогов

Під номером 9 перед нами постає велична чотириповерхова кутова будівля – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова.

Іл. 3

Споруда центрального корпусу Університету формує периметр забудови кварталу з боку бульвару Тараса Шевченка, вулиць Івана Франка та Пирогова, займає територію двох садиб другої половини ХІХ ст. У триповерховому будинку купця Адама Сніжка (на розі бульвару Тараса Шевченка та вулиці Івана Франка), включеному в сучасну будівлю, у 1878 —1902 роках містилася Київська 4-та чоловіча гімназія. Восени 1908 року садибу придбав Комерційний інститут,

Іл. 4 Київський комерційний інститут, 1908 р.

який був заснований за ініціативою відомого вченого Митрофана Довнар-Запольського. Про місцеперебування тут цього навчального закладу також свідчить меморіальна дошка.

Іл. 5. М. В. Довнар-Запольський

Іл. 6

 

Це був перший економічний вищий навчальний заклад на території України. На той час Інститут нараховував 34 викладача та близько 1 тисячі студентів, і їх кількість постійно зростала. Тому в 1911 — 1912 роках за проектом В. Обремського садибні будівлі перебудовано й розширено, у будинку Сніжка добудували 4-й поверх. Сучасного вигляду споруда набула в 1914 — 1915 роках, коли за проектом О. Кобелєва добудовано об’єм на вулиці Пирогова, і таким чином вона вся стала чотириповерховою. Загальна площа її — приблизно 2 тисячі квадратних метрів.

Іл. 7. О. В. Кобелєв

В Інституті діяло два відділи — економічний та комерційний, також була досить велика бібліотека.

Перед початком Першої світової війни в Інституті працювало близько 50 викладачів і навчалося 4200 студентів. Студентська аудиторія була досить різноманітною: були вихідці з міщанських сімей, духовенства, селян, також багато було єврейської молоді.

Випускниками Комерційного інституту були такі відомі особистості, як Олександр Довженко, Павло Тичина, Ісаак Бабель, Василь Еллан-Блакитний, Соломон Гольдельман та інші. Також тут здобув освіту Вольф Висоцький, дідусь радянського класика Володимира Висоцького.

Іл. 8. О. Довженко

Іл. 9. П. Тичина 1913 р.

Іл .10. І. Бабель

Іл. 11. В. Еллан-
Блакитний

Іл. 12. С. Гольдельман

Іл. 13. Комерційний інститут, 1912 р.

Під час Першої світової війни Інститут евакуювали в Саратов, а в будівлі розташувалися військові частини. Проте вже наступного року він повернувся до Києва.

Іл. 14. Комерційний інститут, 1912–1914 рр.

Навесні 1917 року в будівлі Комерційного інституту також були організовані зустрічі жінок. Згодом був створений Український жіночий союз, який відстоював права жінок на рівні з правами чоловіків. Керівником цього союзу була Віра Йосипівна Нечаївська, яка також входила до Української Центральної Ради та представляла там інтереси Союзу.

Іл. 15. Віра Нечаївська

Пізніше вона займалася літературною творчістю і друкувалася під псевдонімом Плужанка. Досить відомим також був її чоловік, Юрій Вороний, адже його знали як видатного хірурга, який першим у світі здійснив операцію з пересадки нирки.

Іл. 16. Юрій Вороний, видатний хірург

Київський комерційний інститут залишався в будівлі до 1934 року, але до того часу він зазнав декілька перейменувань: так з 1920 року це був Київський інститут народного господарства,

Іл. 17. Київський інститут народного господарства, 1920-ті – початок 1930-х рр.

а з 1930-го – Київський інститут обміну і розподілу та Київський фінансово-банківський інститут. У 1934-му заклад перевели до Харкова, а в будівлі розташувалися педагогічний інститут імені А. М. Горького (пізніше повернули назву імені М. П. Драгоманова) та Інженерно-будівельний інститути (останній — до 1950-х — 1960-х років).

Іл. 18. Будівля Київського інженерно-будівельного інституту та Київського педагогічного інституту імені А. М. Горького, 1950 — 1960-ті рр.

Іл. 19. Фото будівлі кінця ХХ ст.

У наш час будівля Національного педагогічного університету імені Михайла Петровича Драгоманова трохи змінилася, але зберегла свою первинну красу. На початку ХХІ століття біля входу до Університету встановили пам’ятник М. П. Драгоманову.

Іл. 20

На стінах будівлі можна побачити декілька пам’ятних дощок. Так, наприклад, у травні 1877 року тут народився відомий російський поет, художник, художній критик Максиміліан Олександрович Волошин. У 2007 році на фасаді будинку, що виходить на бульвар Тараса Шевченка, встановлено меморіальну дошку з барельєфом на честь М. Волошина.

Іл. 21. М. О. Волошин

Іл. 22

Меморіальна дошка відкрита також на честь формування в листопаді 1917 — 1918 років Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців, який охороняв Українську Центральну Раду і штаб Київського військового округу. Ця військова частина створювалася поряд у казармі, яку трохи пізніше приєднали до будівлі Комерційного інституту.

Іл. 23

Під час того, як у цій будівлі містився Київський інженерно-будівельний інститут, тут працювали такі видатні науковці, як Микола Васильович Корноухов та Борис Миколайович Горбунов, про що свідчать меморіальні дошки.

Іл. 24

Іл. 25

Іл. 26. М. В. Корноухов

Іл. 27. Б. М. Горбунов

Микола Корноухов був академіком Академії наук УРСР у галузі механіки, заслуженим діячем науки і техніки УРСР, працював також проектувальником мостів. Борис Горбунов – учений у галузі будівельної механіки, працював в Інституті електрозварювання АН УРСР.

У наш час, як згадувалося вище, будівля належить Національному педагогічному університету, так би мовити, альма-матер усіх вчителів. Тож пройдімося коридорами вишу та поглянемо, як зараз живе заклад.

Вхід до будівлі зустрічає нас прапором та цікавими дерев’яними дверима. Обабіч входу бачимо таблички, де вказано назву Університету українською та англійською мовами.

Іл. 28

Іл. 29

З різних боків стіни Університету прикрашені колонами з капітелями неймовірної краси.

Іл. 30

Іл. 31

Іл. 32

Іл. 33

Іл. 34

Іл. 35

Задній двір будівлі має досить чепурненький вигляд. Тут також можна побачити, що стіни побудовані з жовтої цегли, чого не видно на фасаді.

Іл. 36

Іл. 37

Іл. 38

Університет має багато корпусів, у цьому, зокрема, розташований фізико-математичний факультет, факультет природничо-географічної освіти та екології, факультет менеджменту освіти та науки.

Зайшовши в будівлю, на першому поверсі можна побачити ось такий настінний малюнок, де зазначений рік заснування вишу.

Іл. 39

А ось на другому поверсі навчальний заклад зустрічає університетською та національною символікою, а також пам’ятником видатного українського діяча, на честь якого й названо Університет.

Іл. 40

Іл. 41

Коридори Університету вражають своєю красою та інформаційною насиченістю: тут і портрети видатних діячів різних сфер і меж, і меморіальні дошки, і тематичні інсталяції. Навіть поручні сходів та звичайне вікно – справжні витвори мистецтва.

Іл. 42

Іл. 43

Іл. 44

Іл. 45

Іл. 46

Іл. 47

Іл. 48

Іл. 49

Іл. 50

Іл. 51

Іл. 52

Іл. 53

Іл. 54

Іл. 55

Іл. 56

Іл. 57

Іл. 58

л. 59

Іл. 60

Іл. 61

Іл. 62

Іл. 63

Іл. 64

Іл. 65

Іл. 66

Особливо вражає факультет природничо-географічної освіти та екології. Атмосфера тепла та привітності притягує та сприяє підкоренню наукових вершин. На фото також представлені грамоти та кубки, що їх здобув факультет за різні роки.

Іл. 67

Іл. 68

Іл. 69

Іл. 70

Іл. 71

Іл. 72

Кожен навчальний заклад славиться своїми випускниками. Серед відомих серед особистостей цього вишу – заслужена артистка України, співачка Валентина Іваненко, кінорежисерка, телеведуча Оксана Байрак та багато інших.

Іл. 73. В. Іваненко

Іл. 74. О. Байрак

Валентина Іваненко — солістка в Державній чоловічій хоровій капелі України імені Л. М. Ревуцького. Її концерти проходять у Національній філармонії України, обласних філармоніях, Будинку органної і камерної музики, Національній музичній академії імені П. І. Чайковського. Оксана Байрак відома всім як успішна кінорежисерка, зокрема, за такими фільмами та серіалами, як «Жіноча інтуїція», «Тобі. Справжньому», «Пізнє каяття», «Нічого не відбувається двічі» та інші.

На сьогодні Університет налічує 16 факультетів та Інститут неперервної освіти, що розміщені в декількох корпусах.
Ректором вишу є Андрущенко Віктор Петрович, академік Національної академії педагогічних наук України, член-кореспондент НАН України, професор.

Іл. 75

Наша прогулянка та знайомство з цією чудовою будівлею, що майже завжди була навчальним закладом, добігла кінця. Тож залишмо в пам’яті ті враження, які ми отримали, «гуляючи» просторими світлими коридорами колиски педагогіки в нашому місті. Уже більше століття тут виховуються і здобувають освіту світила та гордість нашого народу, тому побажаємо успіхів студентам та наснаги абітурієнтам у підкоренні наукових вершин.

Ольга Борисюк, лектор І категорії Музею історії Десятинної церкви

 


 

Джерела та література

  • zagorodna.com
  • vesti.ua
  • dvoriki-kieva.livejournal.com
  • depo.ua
  • npu.edu.ua
  • ivi.ru
  • wikipedia.org
  • Друг О. 2013. Вулицями старого Києва. Львів.
Категорию: