Коли ви рано вранці бачите сходження Сонця, спостерігаєте в мовчанні, і всередині вас також починається сходження – це молитва. Кожна частинка людської істоти повинна творити милостиню щодня зі сходу сонця; справедливо розсудити двох людей – це милостиня; добре слово – це милостиня; кожен крок у напрямку до мечеті – це також милостиня. Мухаммед (Магомет)
Сьогоднішня прогулянка, наш шановний віртуальний мандрівнику, буде не зовсім звичайною: перш ніж дістатися до мети нашої прогулянки, нам треба буде здійснити досить тривалу пішохідну подорож від перехрестя вулиць Глибочицької та Нижнього валу, а потім вгору до вершини гори Щекавиці. А щоб наша «подорож» була інформаційно насиченою, ми поговоримо про її предмет і мету. Отже, вирушаймо… Розкриємо секрет: мета нашої прогулянки – київська мечеть Ар-Рахма, що в перекладі означає «Милосердя». Але розмова піде не лише про саму мечеть, ми коротко ознайомимося з історією виникнення релігійного вчення та архітектурою, з особливостями оздоблення та правилами поведінки при відвідуванні мечетей, і, звичайно, вип'ємо по чашці ароматного зеленого чаю. Кінець VI століття, Мекка. Саме тут і народився той, чиє ім'я, незалежно від віросповідання, відоме майже кожній людині. Завдяки проповідям Мухаммада (Мухаммеда, Магомета), які стали основою Священної книги, зародилася нова світова релігія – мусульманство, або іслам, а слідом за цим відбулася важлива подія – політичне об'єднання племен арабів-кочівників, які населяли Аравійський півострів. Іслам швидко став популярним серед населення, яке проживало на величезній території від Іспанії до Персії та Єгипту. А оскільки мета нашої прогулянки – мечеть, то й розмову ми продовжимо про етапи розвитку архітектури та оздоблення мечетей. Власне мечеть (у перекладі з арабської ‑ «місце поклоніння») є мусульманською спорудою для моління. Існує два загальновизнаних етимологічних пояснення щодо походження слова «мечеть»: • перше і найпоширеніше: від «масджид» – падати ниць, тобто «місце поклоніння» або «місце здійснення земного поклону»; • друге – від словосполучення аль-масджид аль-джамі – «п’ятничне, або соборне, моління». Але мечеть – не тільки місце збору мусульман для здійснення колективних молитов. Мечеті були й до теперішнього часу є місцями зборів людей, а також місцем для навчання основам ісламської релігії. Протягом багатьох століть (із VII ст.), відображаючи багатство й різноманіття ісламського світу, розвивалася архітектура мечетей і починалася історія розвитку мечетей як релігійних споруд. Історія цього розвитку, звісно, зазнала суттєвих змін, залежно від географії, культурних впливів і часу; продовжується вона і в наші дні. Багато мечетей мають різні за формою куполи, мінарети та молитовні зали в різних архітектурних стилях. Зароджена на Аравійському півострові, тепер мечеть є на всіх населених континентах. Мечеть не тільки є місцем, де мусульмани можуть зібратися разом для Ṣalāh (з арабської мови – «молитва»), але також є центром інформації – саме звідси й бере початок ісламська архітектура. Архітектура ранніх мечетей була простою: внутрішній двір (сахі), де були передбачені місця для молитви і проповідей, і, що характерно, уже в ті часи на мечеть покладалися деякі суспільні функції. Першою мечеттю вважається Кааба. Пізніше, якщо брати до уваги слова Мухаммада, була побудована мечеть аль-Акса в аль-Кудсі (у сучасній географічній прив'язці – у Єрусалимі). Мединська мечеть Пророка і дві вище згадані мечеті є обов'язковими місцями паломництва мусульман. З моменту зародження ісламу мусульмани не мали можливості молитися в мечетях. Спочатку для цього служили місця й будівлі в найвіддаленіших районах Мекки. З часом центром мусульманської громади Мекки став дім аль-Аркама. Важливою подією в історії ісламу можна з упевненістю вважати прийняття ісламу Умаром ібн аль-Хаттабом – арабським державним, політичним і військовим діячем, який згодом став одним з найближчих сподвижників пророка Мухаммада. З цього періоду мусульмани отримали можливість здійснювати намази біля Кааби. З роками й століттями склалася певна архітектурна традиція будівництва мечетей: окремо розташована будівля з куполом-гамбізом. Іноді є внутрішній двір, як у мечеті Аль-Харам в Мецці. До будівлі мечеті прибудовують башти-мінарети, кількість яких варіюється від 1 до 9. Характерною особливістю є повна відсутність будь-яких зображень у молитовній залі, окрім рядків з Корану, написаних на стінах. Частина будівлі, а точніше стіна, що виходить у бік Мекки, має порожню нішу – міhrab – місце для молитви імама і п’ятничної проповіді, є відмінною ознакою соборної мечеті. Поряд розміщена кафедра для читання проповідей під час п’ятничної і святкової молитви – мінбар. Архітектурною ознакою будь-якої мечеті є приміщення для школи-медресе. Громадські туалети та спеціальні кімнати для здійснення омовінь (вуду), як правило, розташовані неподалік від мечетей. Кінець VII століття ознаменувався тим, що «законодавчо» були закріплені відмінності мечетей, залежно від призначення та функцій: • квартальна мечеть – мечеть для щоденної п’ятикратної молитви; • соборна джума-мечеть – мечеть для колективної п’ятничної молитви, яку здійснює вся громада; • кабір – центральна столична мечеть; • мусалла (з перської – «намазгох») – загальноміська мечеть у вигляді відкритої площі. Подібні місця для богослужінь, як правило, використовувалися під час свят Курбан-байрам або Ураза-байрам. Необхідно відзначити деяку схожість між соборами християн і соборними мечетями мусульман: архітектурні форми та розкіш обох типів будівель мають продемонструвати велич правителів і матеріальне благополуччя, а також процвітання громади. Водночас архітектура простих мечетей стає дедалі різноманітнішою за формами і значенням: районна (квартальна), придворна святиня в палаці правителя, місце щоденної індивідуальної молитви або проведення похорон. Усі мусульманські культові споруди, незалежно від призначення, мають одну спільну рису – вони орієнтовані строго на Каабу в Мецці. Цей напрямок називається «кібла», що в перекладі з арабської означає «те, що знаходиться навпроти». Відповідно, і стіна будівлі, що виходить у бік Кааби, також називається «кібла». Зазвичай мечеті є одноповерховими або двоповерховими будівлями з куполом і мінаретами, залежно від архітектури поділяються на такі типи: ● мечеть з кутовим розташуванням мінарету – найпоширеніша в міських районах, характерна риса казанських мечетей; ● мечеть з двома мінаретами – характерна для Близького Сходу і Центральної Європи, представляє собою купольну будівлю з головним входом, облямованим двома високими циліндричними мінаретами. Ознайомимося з деякими архітектурними елементами: ● міхраб – орієнтована на Каабу ніша. Відрізняються плоскі або вгнуті ніші, вставлені в раму і перекриті аркою; ● аназа («стріла») – стіна, різьблена мармурова дошка або дерев’яна ніша біля входу в мечеть, свого роду міхраб у дворі; ● мінбар – кафедра, з якої голова мусульманської громади імам виголошує п’ятничну проповідь. Це аналог християнського амвона. Мінбар є відмінною рисою соборних мечетей; ● максура – місце для обраних: правителя або представників адміністративної влади, огороджене від основного простору, розташоване завжди в безпосередній близькості від міхраба і мінбара. Для віруючих християн не складе труднощів уявити собі таке місце і в християнських храмах; ● дикка – платформи, на яких стоять муедзіни і повторюють рухи імама, тим самим направляючи рухи віруючих. Необхідність здійснювати ритуальні омовіння перед входом у мечеть привела до появи спеціально призначених для цього залів, приміщень за межами мечеті або фонтанів у дворі, які називаються «хауза». У кожній релігії впродовж століть встановився певний етикет відвідування релігійних споруд. Не є винятком і відвідування мечетей, але тут є ряд характерних тільки для мечетей моментів: ● по-перше, одяг віруючого або відвідувача має відповідати приписам ісламу. За відсутності відповідного одягу чоловікові можуть запропонувати одягти халат, а жінці – хіджаб; ● друга вимога: перед входом у молитовний зал необхідно зняти взуття; ● а перед намазом обов’язково здійснюється ритуальне омовіння. Перед тим як присісти, мусульманам рекомендується здійснити намаз – молитву привітання мечеті, так званий тахійят аль-масджид, але допускається здійснення будь-якого іншого намаза. Складна взаємодія культурних, історичних та географічних факторів вплинула на процес розвитку архітектури мечетей, що сприяло появі унікальних архітектурних стилів при збереженні загальних елементів. Зберігаючи традиційні елементи ісламського мистецтва і релігії, архітектура мечетей продовжує розвиватися, відображаючи дух часу та інновації. Наведемо кілька цікавих фактів про мечеті: ● Бурдж-Халіфа (Дубай, ОАЕ) – найвища споруда у світі. Мечеть, яка розташована в цій будівлі на верхніх поверхах, визнана найвищою мечеттю від поверхні Землі; ● найпівнічнішою мечеттю у світі є мечеть Нурд-Камал за полярним колом; ● мечеть Мадина Масджид – «Скляна мечеть», її відкриття відбулося в 2012 році в Індії. Єдина мечеть, повністю побудована зі скла. Величезні молитовні зали здатні одночасно вмістити понад 2000 людей. А ось кішки є єдиними тваринами, яким безперешкодно дозволено заходити в мечеть. Перейшовши до осілого способу життя, а згодом завоювавши центри найдавніших цивілізацій – Палестину, Сирію, Єгипет, Персію, встановивши тісний контакт з Візантією, араби змогли створити дивовижну, надзвичайно своєрідну культуру. Не підлягає сумніву, що провідна роль у цьому мистецтві належить орнаменту, адже мистецтво ісламу – це завжди абстрактність та орнаментальність, а не зображуваність. Арабський орнамент... Більшість населення Землі, лише дотично знайома з мусульманським світом, але апріорі вважає, що саме Коран наклав заборону на зображення живих істот, і, як наслідок, орнамент отримав величезне поширення в мистецтві арабсько-мусульманського світу. Це твердження можна трактувати як «За», так і «Проти». Давайте трохи розберемося в причинах виникнення художніх форм арабського орнаменту, розсунемо обмежені «рамками» підходу до причини їх виникнення. Земна реальність у сприйнятті мусульманина – ілюзія, чимось, повторимо, схожа, але лише зовні, на божественний світ. Щоб частково його пізнати, смертна людина має рости духовно, вибудовувати ланцюг асоціацій, викликаних читанням уголос Корану, вимовлянням молитов, начертанням або спогляданням священних написів. Тому арабські орнаменти – це небачене для європейців уявлення, дивовижна декоративність, блиск і розкіш. Саме іслам дав світовій цивілізації мистецтво зображення слова і символу в геніальному, складному, витіюватому, елегантному та надзвичайно тонко переплетеному декорі, декорі, що йде в безкінечність. І назва йому – «арабеска». Зазначимо, що в наших лекціях про писемність ми вже бачили орнаменти в Давньому Єгипті, але там закладено зовсім інший принцип, ніж у світі ісламу. Розглянутий нами орнамент «живе» і сам по собі, і в комплексі зі словом або висловленням. І це поєднання –обов’язковий елемент будь-якого архітектурного твору. Спочатку це були висловлювання з Корану, які надихали віруючих на завоювання світу, пізніше їх замінили глибокі філософсько-поетичні висловлювання. У священних написах рослинні мотиви арабесок, плавно переплітаючись з арабськими літерами, символізують дерево життя, на якому кожен листок – слово Священної Книги. Віддавна показником освіченості та духовного вдосконалення людини був ступінь володіння каліграфією. Тому будь-який зразок арабської каліграфії є єдиним цілим твором і художника, і стиліста, і математика. Найбільш поширений тип орнаменту, що використовується по всьому мусульманському світу як елемент архітектурного декору не тільки в культових спорудах, але й при будівництві світських будівель, оформленні книг і прикрашанні домашнього начиння, ‑ це арабеска. Що таке арабеска? Це мистецтво без створення образів, це нескінченне безперервне плетіння та повторення однакових мотивів, це зразок орнаменту, у якому логіка поєднується з безперервністю ритму, але не хаотична фантазія. Арабеску можна розміщувати де завгодно, але в Корані арабеска використовується нарівні з геометричним орнаментом в оформленні заголовків – сур. Нескінченний «біг» спіралеподібної гілки, оточеної несхожими один на одного листками та квітами, які символізують безперервний шлях до божественного саду ‑ це ісліми. За задумом творців цього орнаменту, він має бути таким же красивим і різноманітним, як створений Аллахом світ. Орнаментальні завитки арабесок та ісліми зазвичай поєднуються зі Священними написами, виписаними куфічним письмом. Є в ісламі орнамент, який символізує будову світу. Надзвичайно складна математично вивірена сітка з багаторазовим накладенням одна на одну геометричних фігур – ліній, багатокутників і кола – це гирих, орнамент, який використовується при розпису міхраба та оформленні фасадів мечетей. Гирих – це орнамент, який підкреслює велич і міць, недосяжність висот, відрив від земного існування. Історичний центр нашої столиці – Поділ, давня київська гора Щекавиця, старе мусульманське кладовище, район Татарка. Мечеть Ар-Рахма. Ось ми й біля мети нашої чергової «прогулянки». Розмови про будівництво мечеті в Києві велися з кінця ХІХ століття. На той момент, згідно з даними, у Києві проживало, з урахуванням приїжджих, студентів та торговців, близько 1759 мусульман, але міська влада відхилила прохання про відкриття мечеті, дозволено було відкрити лише молитовний будинок. До питання про будівництво мечеті повернулися в 1913 році, але низка історичних подій – Перша світова, революції, зміна влади – відсунули вирішення цього питання майже на 8 десятиліть. У 1992 році шейх ліванського походження Ахмед Тамім заснував Духовне управління мусульман України (ДУМУ). Будівництво мечеті стало одним із пріоритетних питань для організації. У 1996 році ДУМУ отримало дозвіл на будівництво мечеті на горі Щекавиці, за адресою вулиця Лук'янівська, 46. Цього ж року почалося будівництво мечеті. Оскільки фінансування проводилося за рахунок пожертв мусульман міста, то будівництво велося поетапно, а термін здачі не був остаточно визначений. Архітектором мечеті став Олександр Володимирович Комаровський, автор Монумента на честь здобуття Україною незалежності (у співавторстві з С. В. Бабушкіним, О. К. Стукаловим, скульптором А. В. Кущем) та комплексу Київського телецентру (у співавторстві з A. П. Зибіним, E. A. Сафроновим, В. Н. Гаврилиним, Ю. В. Мельничуком, інженерами М. Н. Паничем, M. O. Марковською). Мечеть Ар-Рахма було спроектовано у співавторстві із Сергієм Бабушкіним, Олександром Гофштейном та Марком Коляковим. Нам, урбанізованим жителям мегаполісу, важко уявити, що піднявшись із київського Подолу на найдавнішу гору, пройшовши повз старообрядницький цвинтар, цілком несподівано можемо знайти в нашому місті такий привабливий куточок – світ східної казки. У 1998 році було завершено перший етап будівництва, а вже 2000 року на куполі закінчили встановлення півмісяця, а віруючі почали молитися. Духовне управління мусульман в Україні у 2004 році ухвалило рішення про зведення Ісламського комплексу, а згодом, у 2009 році, почали будувати мінарет. Грудень 2011 року... Мечеть Ар-Рахма у всій своїй величній красі вітала делегації з кількох десятків країн світу, які приїхали на відкриття джуму-мечеті (соборної) Києва. Мечеть Ар-Рахма має три великі зали, які здатні вмістити до 3000 молільників. Вінчають мечеть два великі куполи, під куполами, по колу – вітражні вікна. Поряд розташований чудовий 27-метровий мінарет. На території комплексу розміщені, крім адміністрації ДУМУ, Центр сертифікації «Халяль», школа «Аль-Ірщад», дитяча недільна школа, де діти вивчають арабську мову, основи Корану та ісламу (але навчатися тут можуть усі, незалежно від віросповідання), конференц-зал, їдальня, спортивний майданчик, корпус Українського ісламського університету, а з березня 2024 року відкрився заклад традиційної узбецької кухні. На територію мечеті можуть зайти не лише мусульмани, тут панує східна гостинність та щире ставлення до всіх, незважаючи на віросповідання, головне, щоб гості поважали традиції цього місця. Після окупації Криму у 2014 році Ар-Рахма стала храмом і для кримських татар, які переїхали до столиці. Кожен, хто приходить сюди, відчуває спокій і умиротворення. Давайте приведемо свої думки до ладу, помріємо про світле майбутнє і не поспішаючи, пам'ятаючи про всі правила, пройдемо до мечеті Милосердя. Вийшовши з мечеті, з піалою ароматного зеленого чаю, поділимося враженнями. Хто забажає, може залишитися до сутінків, щоб побачити казкову красу підсвічування мечеті. А на завершення – побажаємо один одному: «До нових зустрічей!» Джерела История культуры. hisour.com Турецкая мечеть, православный храм, музейный объект: три воплощения за пять столетий. gorod24.info Ислам в Украине. islam.in.ua Мечеть Ар-Рахма в Киеве: история главного мусульманского храма столицы. 44.ua Орнамент в арабо-мусульманском мире. ornament.rode.land Исламский орнамент: эстетика и смыслы. dzen.ru kiev-klab.com.ua the-city.kiev.ua Фото з відкритих джерел та архіву Віталія Стельмаха. Володимир Мєщєряков Тетяна Мєщєрякова |