Будинок Новікова

Submitted by admin on Fri, 05/12/2017 - 23:10

(вул. Верхній Вал, 28/12, м. Київ)

Від цього будинку – радість зі сльозами на очах.
Руїна зі слідами пам’яті, це жорстоко,
але все одно є якесь відчуття надії.
Богдан Ступка

 

Є на київському Подолі вулиця Верхній Вал. Разом з вулицею Нижній Вал вони утворюють єдину магістраль, або ж бульвар.
У часи середньовіччя тут протікала річка Глибочиця.

 Вигляд на річку Глибочицю. Фото 1904 р.

Її назва свідчить про те, що ріка була досить повноводною. Адже живилася вона з розгалуженої мережі струмків, що витікали з навколишніх гір та ровів. Річка Глибочиця впадала в Почайну, але згодом, через збільшення щільності поселень на київському Подолі та навколишніх пагорбах, струмки й рови засипали, і Глибочиця поступово перетворилася на канаву.

 Річка Глибочиця (Глибочицька канава). Фото 1890 р.

У середині XIX століття рів на місці колись повноводної ріки перебудували в каналізаційний колектор.

 Річка Глибочиця в колекторі

У литовську добу (XIV–XVI ст.) Нижній і Верхній вали були північною межею міста. Тепер Верхній Вал є правою стороною дорожньої і пішохідної магістралі з парною нумерацією будинків. Якраз на перетині цієї вулиці з вулицею Костянтинівською міститься будинок під номером 28, позначений з боку Костянтинівської вулиці 12-им номером, який формує ріг кварталу. До спорудження метро цей будинок охоплював весь зовнішній периметр квадратної в плані садиби. У 1970-х роках була знесена його північно-східна частина.

 Будинок Новікова в риштуваннях

Історія цього будинку починається з кінця ХІХ століття. Його було зведено в 1893 році на замовлення родини купців Новікових. Власником будівлі був купець 1-ої гільдії Іван Семенович Новіков (за деякими джерелами, Яків Новіков) – один з найуспішніших комерсантів тогочасної Російської імперії і великий землевласник. Свої статки родина Новікових заробила на рибному промислі та на заготівлі деревини. Рибу ловили й коптили на річці Волзі і торгували по всій імперії. У Києві Іван (Яків) Семенович Новіков провадив активну громадську діяльність і був членом міської Думи. Він займався питаннями земельної власності, освітленням вулиць, упорядкуванням доріг. Іван (Яків) Семенович не залишався осторонь і від справ милосердя: дбав про забезпечення своїх робітників ліками, збудував парафіяльну школу і храм преподобного Серафима Саровського в Пущі-Водиці.

 Храм прп. Серафима Саровського (Пуща-Водиця)

Така заможна й шанована в місті людина, як пан Новіков, зміг дозволити собі найняти кращих архітекторів для реалізації своїх будівельних планів. Тож для проектування будинку на розі вулиць Верхній Вал та Костянтинівської був запрошений відомий київський зодчий Микола Миколайович Казанський. Окрім будинку Новікова, в українській столиці нараховується ще понад 40 будівель, спроектованих цим архітектором. Здебільшого це житлові й прибуткові будинки, а також кілька церков, наприклад храм Покрови Пресвятої Богородиці на Пріорці.

 Храм Покрови Пресвятої Богородиці (Пріорка)

«Будинок працьовитості» (доброчинний заклад, де малозабезпеченим киянам надавали притулок і роботу), що на вулиці Гоголівській, 39;

 «Будинок працьовитості» (вул. Гоголівська, 39)

будинок Київського художнього училища (вулиця Бульварно-Кудрявська, 2);

 Будинок Київського художнього училища (вул. Бульварно-Кудрявська, 2)

корпус пивоварного підприємства Ріхерта (вулиця Кирилівська, 35).

 Корпус пивоварного підприємства Ріхерта (вул. Кирилівська, 35)

До речі, на вулиці Великій Васильківській, 15/2

 Будинок архітектора Казанського на вул. Великій Васильківській, 15/2

є будинок архітектора Казанського, що належав камер-юнкеру Павлу Ісаєвичу. За розташуванням на розі вулиць та стилем цей будинок трохи нагадує будівлю на Верхньому Валу, 28. Обидва збудовані в стилі «київський ренесанс» і мають заокруглене наріжжя, завершене банею. На жаль, доля цих будинків склалася по-різному. Досить подивитися на фото двох споруд, щоб упевнитися в цьому.

 Будинок Новікова (сучасний вигляд). Вул. Верхній Вал, 28/12

Події 1917 року перевернули життя успішних комерсантів Новікових. Брат Івана (Якова) Семеновича був розстріляний більшовиками, тут же, на рідному Подолі. Сам власник будинку №28, що на Верхньому Валу, врятувався від репресій, але зберегти за собою численні статки йому, звісно, не вдалося. Нова влада експропріювала будинок, перетворивши його на комуналку. У подальшому тут розташовувалися різні заклади: продовольчий магазин робітничого кооперативу, книгарня, ресторан «Дніпро», РАГС Подільського району. Наприкінці ХХ століття будівля вичерпала свій експлуатаційний ресурс і стала непридатною для подальшого використання. Її огородили парканом, поставили риштування, але реставраційні роботи тут досі не проводяться. Складається враження, що власники так званого будинку Новікова не проти, аби він остаточно зруйнувався і на його місці можна було звести чергову новобудову. На щастя, є чимало киян, яким небайдуже наше історичне минуле. Приємно, що серед них і нащадок першого власника будинку – художник Юрій Новіков. До шляхетної справи порятунку будинку свого діда він навіть залучив тодішнього міністра культури (1999–2001 рр.), з яким товаришував, Богдана Сильвестровича Ступку.

 Богдан Ступка

Разом з ним, а також зі своєю родиною та гостями Юрій Новіков влаштував у будинку свого діда творчу зустріч – вечір пам’яті свого батька, теж художника, Георгія Новікова. Свого часу Георгій Іванович (Якович), теж патріот свого міста, написав книгу «Київські замальовки». Взагалі, велика родина Новікових (варто зазначити, що в першого власника будинку, про який іде мова, було 12 дітей) продовжує культурні традиції своїх предків. У 1986 році Юрій разом з колегами створив унікальну книгу-альбом фотознімків із місця Чорнобильської катастрофи. Він приятелював із Сергієм Параджановим. Режисер навіть жив у нього тиждень у художній майстерні. Згодом Новіков написав понад 40 портретів Параджанова.

 Сергій Параджанов

Юрій Георгійович бережно ставився до сімейного архіву, зберігав спогади свого батька й старі фотографії знаменитого діда. 

Учасники заходу, організованого нащадками Івана (Якова) Семеновича Новікова, познайомилися із цікавими сторінками історії цього будинку, його інтер’єром. Варто сказати, що будинок цей цегляний, з підвалом. Має плоскі перекриття. Планування анфіладно-коридорне (анфілада (від французького enfilade, від enfile  нанизувати на нитку) – послідовний ряд архітектурно поєднаних між собою приміщень, кімнат, дворів, зал, що розміщені на одній осі та з'єднані дверними отворами. Анфілада може міститися також по колу або кривій лінії).

 Будинок Новікова. Внутрішній вигляд

На першому поверсі тут містилися торговельні приміщення, на другому – житлові. В’їзд на подвір’я здійснювався через аркові отвори, розташовані по центру однакових за довжиною й формами симетричних вуличних фасадів. Під час пізніших перебудов було дещо змінено інтер’єри першого поверху. Утім, інтер’єри другого поверху зберегли класицистичний характер. Коли Юрій Новіков з гостями оглядали будинок, то вони побачили там фрески із зображенням грецьких міфів, гобелени із казковими сюжетами, натюрморти, ліпнину.

 Ліпнина всередині будинку Новікова

На другому поверсі була навіть кімната зі сценою.

 Будинок Новікова. Кімната зі сценою

Таке оформлення свідчить про художній смак колишнього власника будинку.

 Будинок Новікова. Елемети внутрішнього оздоблення

Нащадки Івана (Якова) Семеновича Новікова стверджують, що коли будинок належав їхньому діду, тут часто гостювали актори, художники, а діти в родині давали концерти і ставили театральні п’єси. Заслуговують на увагу і фасади будівлі, збудовані в псевдоренесансному стилі, характерному для київських будівель кінця ХІХ століття. Тому цей стиль ще має назву «київський ренесанс». Префікс «псевдо» свідчить про те, що архітектурний ренесанс прийшов у Київ із запізненням на кілька століть – мода на його наслідування з'явилася лише наприкінці XIX століття. Його головні стильові елементи чітко прослідковуються на ще не зруйнованому будинку. На фасаді можна побачити маскарон (скульптурна прикраса (барельєф або горельєф) у формі голови людини, тварини чи фантастичної істоти).

 Будинок Новікова. Маскарон

Причому, це не відлитий, а оригінальний скульптурний барельєф у вигляді жіночого обличчя.

 Будинок Новікова. Зовнішнє оздоблення

Безумовно, побачене в «будинку Новікова» вразило присутніх. Чинний тоді міністр культури Богдан Ступка промовив слова, винесені в епіграф цієї статті. На жаль, не так просто виявилося врятувати в історичній місцевості нашої столиці пам’ятку архітектури. На той час (приблизно 2000 рік) будинок Новікова ще не мав офіційного статусу пам’ятки, він отримав її завдяки зусиллям небайдужих людей у 2011 році, уже після смерті Юрія Георгійовича Новікова. Проте, справа з реставрацією будинку на Верхньому Валу, 28/12 і досі не вирішена. Захисники історичної спадщини Києва, у даному випадку це переважно художники й журналісти, проводили не один раз різні акції поблизу цієї будівлі, щоб звернути на неї увагу і можновладців, і простих киян.

 Будинок Новікова в риштуваннях

Вони навіть розробили проект дій на захист цієї пам’ятки і дали йому назву «Новіков. 1893».

 Будинок Новікова. Внутрішній двір

За останніми даними, з 2005 року «будинок Новікова» орендує фірма «Консул», яка зобов'язалася провести реконструкцію будівлі. Був розроблений проект, який є чи не єдиним документом, який можна знайти по будинку. Усе інше оформлюється лише за зверненням власника-орендатора. Не дивно, що незабаром власник був визнаний банкрутом і «не зміг» продовжити реконструкції, а у квітні 2016 року суд зобов'язав його повернути будинок у «придатному для використання стані»” (на це потрібно не менше 3 млн доларів). Таким чином, будинок досі не в комунальній власності, і громада, навіть якби знайшла можливість, не може відновити його й використовувати. Як тут не погодитися з журналісткою Вітою Шнайдер з газети «День» (26.09.2016), що «ситуація виглядає патовою». Схоже, що все йде до того, що будинок довго не простоїть без реставрації, а «потім просто зруйнується і на цьому місці з’явиться чергова незугарна будівля».

 Будинок Новікова. Вигляд зверху

Нашу розповідь про пам’ятку київської старовини не хотілося б завершувати на такій мінорній ноті. Можливо, спільними зусиллями небайдужих людей вдасться відродити до життя та знайти належне застосування будинку Новікова на Верхньому Валу, 28. Принаймні, Науково-екскурсійний відділ Музею історії Десятинної церкви зробив для цього свій посильний внесок. Тож заходьте на наш сайт та на сторінку FB, ознайомлюйтеся з пам’ятками архітектури Києва, відкривайте для себе цікаві сторінки історії нашого міста.

Категорию: